Розділ 60

Кабінет у поліцейському відділку був наповнений димом від сигар. На столі лежали папки, але ніхто не наважувався їх відкривати. Тиша була важкою, аж поки двері не грюкнули, й у приміщення влетів мафіозний посередник. Його костюм був змокрілий від поту, а руки тремтіли так, що він ледве тримав капелюх.

— Ви повинні нас захистити! — закричав він. — Вони вже прибрали Россі! Завтра можуть прийти за нами! Ви ж поліція, чорт забирай!

Офіцери переглянулися між собою. У їхніх очах був страх, який посередник не міг не помітити.

Інспектор похитав головою, відкинувшись у кріслі:
— Ми бачили, що вони роблять. Вони приходять у темряві, залишають після себе тільки трупи й паніку. І… — він затягнувся сигаретою, поглянувши прямо в очі бандиту, — ми теж боїмося їх.

— Ви що, збожеволіли?! Ви копи! Ви маєте їх зупинити!

— Ні, — холодно відрізав інспектор. — Ми маємо вижити. А ставати на їхньому шляху — це самогубство.

Посередник, блідий як полотно, опустився на стілець. Йому стало зрозуміло: ті, хто мав захищати закон, уже мовчки віддали місто «Нічним месникам».

…

У цей самий час на базі месників Ава, сидячи в кріслі, дивилася новинні зведення. Вона посміхнулася, відкинувшись назад і поклавши руку на округлий животик.
— Вони в паніці. Поліція теж у паніці. Ми — новий закон Манхеттена.

Маркус кинув погляд на Селену, яка розбирала зброю. Її очі блищали темним вогнем.
— І тепер вони самі женуться в наші руки, навіть не розуміючи цього, — сказав він.