Розділ 59

Нічне місто завжди гуло: сирени, далекі крики, запах бензину й грозових хмар над Мангеттеном. Але сьогодні в повітрі відчувалася особлива тривога.

На всіх новинних каналах повторювалася одна й та ж сенсація:
“Знайдено мертвим Френк Россі, одного з головних босів мафії Манхеттена. Тіло виявлено без слідів боротьби, але обставини смерті залишаються загадковими…”

В редакціях кипіла робота, журналісти сипали припущеннями: одні говорили про внутрішні розбірки, інші шепотілися про таємничих «мисливців на злочинців».

В офісах мафіозних кланів було ще гарячіше. Телефони розривалися, боси нервово курили, розкидаючи попіл по килимах.
— Хтось почав війну! — кричав один із них.
— Це не копи, вони діють інакше! Це ті… ті чортові тіні!

У той самий час, далеко від цього хаосу, Маркус прокинувся у своєму ліжку. Його руки все ще охоплювали Селену, яка мирно спала, розслаблено притулившись до нього. Її волосся пахло шампунем і гарячою водою з душу, а на губах ще зберігався відбиток їхньої нічної пристрасті.

Він нахилився й тихо поцілував її у скроню.
— Ти навіть не уявляєш, що ти зі мною робиш, — прошепотів він.

Селена розплющила очі, усміхнулася й, торкнувшись його щоки, відповіла:
— Я уявляю. І мені це подобається.

Телефон Маркуса завібрував на тумбочці. Він узяв його й одразу побачив десятки повідомлень у закритому чаті «Нічних месників». Адам уже розсилав накази, Ава — холодні й чіткі інструкції.

> Ава: Россі мертвий. Вони бояться. Це тільки початок.
Адам: Працюємо тихо, але швидко. Їхня паніка — наша зброя.

Маркус відчув, як по його тілу прокотилася хвиля адреналіну. Він глянув на Селену, і в її очах побачив те ж саме: жагу до бою, жагу до полювання.

— Війна почалася, — сказав він, і Селена лише хижо посміхнулася.