Розділ 56

Підпільний клуб Россі гудів, немов вулик. Запах поту, дешевих сигар і грошей змішувався з ревом натовпу. У центрі — бійцівська арена, освітлена яскравими лампами. Люди кричали, робили ставки, сміялися, навіть не підозрюючи, що серед них уже блукає смерть.

Маркус і Селена були всередині натовпу, вдягнені так, щоб загубитися серед глядачів. Вона в чорній сукні, він у темному костюмі, але обох видавав холодний блиск очей.

— Ти готова? — тихо запитав Маркус, нахилившись до її вуха.
— Я народилася для цього, — відповіла Селена, й куточок її вуст сіпнувся у хижій усмішці.

У той час Адам перебував у фургоні неподалік, зв’язок був відкритий.
— Двері зліва ведуть до службових кімнат. Россі там. Наш інформатор підтвердив, що він особисто контролює бої цього вечора.

Ава, що сиділа поруч, тримала планшет із планом будівлі. Її голос був рівним і владним:
— Ви знаєте, що робити. Ніяких свідків серед охорони. Хай усі думають, що це просто «нічний збій».

У натовпі зав’язалася бійка між глядачами, і саме в цю мить Маркус і Селена ковзнули повз охоронців. Їхні рухи були точними, мов удари клинка. Один з охоронців навіть не встиг скрикнути, як Маркус зламав йому шию. Інший — отримав ніж під ребро від Селени. Тіла залишалися в темних кутах, приховані хаосом клубу.

Коли вони нарешті дісталися коридору, що вів до кімнати Россі, Маркус зупинився й глянув на Селену.
— Пам’ятай, — сказав він, — цього разу ми не лише полюємо. Ми посилаємо сигнал.

— Зробимо так, щоб його запам’ятали всі, — відповіла вона й ледь торкнулася його руки, перш ніж відчинити двері.

За дверима — розкішний кабінет із видом на арену. Френк Россі сидів у кріслі, пихкаючи сигарою, поруч — кілька його людей. Він навіть не встиг підняти голову, коли перший кулеметний постріл розірвав тишу.

Нічні месники почали свою війну проти нього.