Розділ 50

Небо було чорним, лише зрідка його розривали спалахи блискавок. Хвилі з шумом билися об металеві палі. Доки Іст-Рівер нагадували сцену для пекельної вистави.

Моретті стояв біля вантажівки, оточений десятками озброєних людей. Він упевнено посміхався.
— Сьогодні ми закінчимо цю гру. Ці «месники» навіть не зрозуміють, що їхня історія обірвалася.

Та в темряві, серед контейнерів, уже рухалися тіні.

Адам дав знак. Секунда — і перший вибух підняв у повітря схованку зі зброєю Моретті. Палаюче полум’я розірвало ніч, чоловіки закричали в паніці.

— Що за чортівня?! — гаркнув Моретті.

Відповіддю стала куля, яка вибила зброю з руки його охоронця. Маркус з’явився з темряви, мов сама смерть. Його рухи були швидкими, точними — ножі врізалися в тіла ворогів, залишаючи за собою лише кров і тишу.

Селена з іншого боку зайшла в тил. Її постріли були короткими, безжальними. Кожен ворог падав, навіть не встигаючи зреагувати.

Ава вийшла з темряви повільно, наче тінь богині помсти. Моретті завмер, упізнавши її силует, освітлений вогнем від палаючих контейнерів.
— Ти… ти мала бути мертва…

— А ти мав тримати слово, — її голос був крижаний. — Але ти обрав інший шлях. Тож тепер отримаєш кінець, який заслужив.

Вона кинулася вперед, її рухи були швидкі, мов блискавка. Моретті намагався підняти пістолет, але Адам уже опинився поруч, вибив зброю й жбурнув його до стіни контейнера.

— Він твій, — прошепотів Адам Аві.

Вона усміхнулася хижо й витягнула ніж.

Крики, постріли, вибухи — доки перетворилися на криваву арену, де «Нічні месники» вершили власне правосуддя.