Розділ 49

У підвалі штабу панувала напруга. За довгим столом сиділи всі: Ава, Адам, Маркус, Селена й Роджерс. Атмосфера була наелектризована.

Ава повільно підняла погляд.
— Наш маленький зрадник вважає, що ми не знаємо про його зустріч із Моретті. Але він глибоко помиляється.

Маркус з усмішкою стиснув кулак:
— То що робимо? Дозволимо їм повірити, що виграли?

Адам нахилився вперед, його голос був холодним:
— Ми використаємо його власну інформацію проти них. Алекс думає, що завтра ми будемо на доках Іст-Рівер. Тож ми там будемо. Але не так, як вони чекають.

Селена кинула різкий погляд:
— Моретті прийде з повним арсеналом. Він хоче крові.

Ава повільно посміхнулася, її очі спалахнули небезпечно.
— І він отримає її. Але це буде його власна кров.

Роджерс розклав карту на столі.
— Ми знаємо точку, де вони збирають людей. Якщо перекрити їм вихід і підпалити схованку зі зброєю, Моретті не матиме куди тікати.

— І що з Алексом? — спитала Селена.

Ава на мить замислилася.
— Він ще стане нам у пригоді. Ми дозволимо йому вважати, що він усе контролює. А коли пастка спрацює — він зрозуміє, що його вже списали в небуття.

Маркус хижо засміявся:
— Чудово. Зрадники завжди гинуть першими.

Адама знову повела ледь відчутна тінь ревнощів, але він схопив руку Ави під столом. Вона ледь стисло відповіла на його дотик. У цій війні в них було тільки одне правило — жодної пощади.

Усі піднялися. Ніч обіцяла бути кривавою.
Моретті ще не знав: завтра він зустріне не здобич, а власну смерть.