Розділ 48.

Нічний Манхеттен був залитий неоном, але в провулках царювала пітьма. Алекс ішов швидко, ховаючи обличчя під каптуром. Його руки тремтіли — чи то від холоду, чи від хвилювання.

На кінці вузького провулку відчинилися металеві двері складу. Двоє головорізів у чорних куртках пропустили його всередину.

У темному приміщенні, серед ящиків і сигаретного диму, сидів Моретті — широкоплечий чоловік із холодними очима. Він підняв голову, коли побачив Алекса.

— Ну що, мій маленький інформатор? — посміхнувся хижо. — Приніс мені гарні новини?

Алекс ковтнув слину й подав складену карту.
— Завтра вночі… «Нічні месники» будуть на доках Іст-Рівер. Вони планують захопити вашу партію зброї.

Моретті взяв карту, розгорнув і хрипло засміявся.
— Я знав, що серед них є слабке місце. Добре. Ми зробимо так, щоб вони самі прийшли до своєї могили.

Алекс нервово озирнувся.
— Ви… ви обіцяли, що коли все буде зроблено, я отримаю своє.

— Отримаєш, — Моретті глухо вдарив долонею по столу. — Але пам’ятай, хлопче: зрадників не люблять ніхто. Ти ще не мій друг. Ти лише інструмент.

Алекс стиснув кулаки, але промовчав. Його серце калатало.

Моретті піднявся з крісла, глянувши прямо йому в очі.
— Завтра ми зітремо «Нічних месників» із лиця землі. І ти допоможеш мені в цьому.

Двері зачинилися за Алексом. Він вийшов у ніч, але навіть холодне повітря не могло зняти з нього відчуття липкого бруду. Він не знав, що цього разу сам став приманкою в чужій грі.