"Чорна вдова Манхеттена"

Розділ 47.

Ава сиділа за довгим столом у сховищі «Нічних месників». На столі розкидані карти міста, схеми складів, план тунелів. Вона провела пальцем по червоній лінії, відзначаючи маршрут, і кинула погляд на решту.

— Завтра вночі буде перевезення. Ми захопимо партію зброї біля доків на Іст-Рівер. Операція важлива. Якщо ми її провалимо — у мафії залишиться шанс зміцнитися, — сказала вона голосно, але її очі ковзнули до Маркуса й Селени. Вони знали, що це лише вистава.

Алекс сидів трохи осторонь, уважно слухаючи. Його обличчя було незворушне, та в погляді ховалася нервова іскра. Він нахилився вперед:
— Я можу повести групу. У мене є досвід на таких маршрутах.

Адам, який грав роль «недовірливого, але згодного», стиснув щелепи:
— Подивимося. Тільки не підведи.

Коли Алекс пішов, Ава обернулася до Маркуса й Селени.
— Він клюнув. — Її голос став крижаним. — Якщо зрадник повідомить Моретті про наш «план», ми знатимемо точно.

Маркус повільно усміхнувся:
— А коли вони з’являться… ми зустрінемо їх не як жертви.

Селена взяла в руки пістолет, перевірила обойму й холодно відповіла:
— Ми зустрінемо їх як кати.

Ава погасила світло в кімнаті, лишивши карту міста, підсвічену червоним ліхтариком. На ній миготіла відмітка «доки Іст-Рівер».
— Завтра тут почнеться їхній кінець.

І кожен відчував, як тиша заповнилася передчуттям крові.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше