Розділ 41

Команда поверталася до бази. Атмосфера була розслабленою — після вдалого завдання навіть у «Нічних месників» знаходилося місце жартам. Маркус щось підколював Селену, вона закочувала очі, Адам мовчки тримав Аву за руку. Лише Алекс  ішов трохи осторонь, мовчазний і напружений.

— Ти куди так відставав? — кинув Роджерс, звузивши очі. — Знову сигарету шукав?

— Та ні, — швидко відповів Алекс. — Просто перевіряв, чи нікого не залишилося позаду.

Слова прозвучали занадто відпрацьовано. Селена на мить зупинилася, вивчаючи його профіль у світлі ліхтаря. Вона помітила дрібницю: блискуча крапля поту на скроні, хоч бійка закінчилася вже пів години тому. І пальці — вони тремтіли, коли він поправляв куртку.

— Дивно, — промовила вона, ніби сама до себе. — У тебе нерви наче після катівні, а не після «чистки».

Алекс відвів погляд і з удаваним сміхом буркнув:
— Просто адреналін ще не вивітрився.

Маркус кинув на нього короткий, хижий погляд. Йому не сподобалося, як той ухилився від прямої відповіді.

Ава теж відчула напругу. Її інстинкти, відточені роками, майже підказали щось небезпечне, але Адам легенько стиснув її пальці, ніби кажучи: не зараз, не тут.

Усі замовкли. Лише Роджерс, який любив грати роль скептика, пробурмотів:
— Ну-ну, «адреналін». Побачимо.

Алекс удав байдужість, але всередині його серце калатало ще швидше. Він зрозумів: хтось починає щось підозрювати.