Розділ 38.

Ніч була тиха, але всередині штабу напруга стояла така, що можна було різати повітря ножем. Маркус і Селена сиділи один навпроти одного, і їхні погляди палали сильніше за будь-який вогонь.

Вони знали — щоразу, коли залишалися наодинці, усе закінчувалося пристрастю, дикою і неконтрольованою. Та водночас кожне їхнє зближення народжувало ще більше ревнощів, ще більше небезпеки.

— Ти мені не довіряєш, — сказала Селена, стискаючи келих у руках. — Я бачу це у твоїх очах.

Маркус зиркнув на неї темно й різко.
— А ти даєш мені причини довіряти? Коли посміхаєшся Роджерсу так, наче він важливий для тебе?

Вона розсміялася, але сміх її був холодним.
— Ти ревнуєш кожну мою тінь. Це небезпечно, Маркусе. Ревнощі роблять чоловіків слабкими.

Він різко піднявся й підійшов до неї, схопивши за підборіддя так, що вона змушена була дивитися прямо йому в очі.
— Слабким? — прошепотів він, його голос бринів загрозою. — Ні, Селено. Я той, хто може розчавити будь-кого, хто стане між мною і тобою.

Її подих збився, але замість страху в її погляді спалахнув виклик.
— А якщо між нами стану я сама?

Він застиг на мить, і тиша повисла важким тягарем. Потім його губи врізалися в її так, немов це була війна. Вона відповіла так само, кусаючи, дряпаючи, зводячи його з розуму.

Їхнє тіло говорило про жагу, але серця — про недовіру. І обоє знали: вони ступають по тонкій грані.

Коли все закінчилося, Селена піднялася й застібнула куртку. Її очі блищали в напівтемряві.
— Одного дня твої ревнощі нас знищать, Маркусе.

Він посміхнувся, темно й небезпечно.
— Або зроблять нас непереможними.