Підземний зал, де збиралися «Нічні месники», сьогодні здавався незвично тихим. Замість напруженого передчуття чергової кривавої справи панувала майже домашня атмосфера. Усі сиділи за великим столом: Маркус і Селена поруч, їхні пальці непомітно перепліталися під столом; поруч із ними сидів хмурий, але завжди відданий Рей; далі — решта месників, які вже давно сприймали один одного як родину.
Ава з’явилася поруч із Адамом. Її чорна сукня ледь підкреслювала округлість живота, яку більшість ще не встигла помітити.
— Ми зібрали вас усіх не для завдання, — почала Ава, її голос був твердим, але водночас теплим. — А для новини, яка змінить наш шлях.
Адам поклав руку їй на плече.
— Ми чекаємо дитину, — сказав він просто.
Кілька секунд усі мовчали. Потім Маркус розсміявся:
— Та ви серйозно?! Чорт забирай, оце новина!
Селена посміхнулася вперше за довгий час щиро:
— Вітаю вас обох. Малюк буде мати батьків, які знають, як боротися зі злом.
Рей підняв келих із віскі:
— За нового месника, який ще навіть не народився.
Сміх, тости, теплі слова розлилися по залу, і навіть стіни, що бачили стільки крові, наче ожили від цієї радості.
Ава підняла руку, закликаючи до тиші:
— Але пам’ятайте. Я більше не виходитиму на полювання. Я буду керувати з тіні, планувати, стежити за вашою безпекою. Моє місце тепер тут. А ви — мої руки й мечі.
Вона обвела поглядом кожного, і всі без вагань кивнули.
Адам поцілував її в скроню й прошепотів:
— Тепер у нас є ще більший сенс жити.
Месники ще довго жартували й пили за нову сторінку їхньої темної сім’ї. Але кожен у глибині душі розумів — зміни вже настали. І разом із новим життям у лоні Ави прийде й нова епоха для «Нічних месників».