Розділ 30

Ранок швидко розтанув. Селена й Маркус ще встигли розділити каву на його кухні — чорну, гірку, як і їхні душі. Та їхній спокій розірвав різкий сигнал телефону.

Маркус поглянув на екран — повідомлення від Ави.

> “Зустріч. Негайно. Завдання критичне. Обоє потрібні.”

Він стиснув щелепу й кинув телефон на стіл.
— Вона не дає нам часу навіть на ковток повітря.

Селена, натягуючи шкіряну куртку, тільки посміхнулася.
— Ми обидва знали, що спокій — не для нас.

---

У штабі «Нічних месників» панувала напруга. Ава сиділа за столом, перед нею розкладені фото й документи. Її темні очі блиснули, коли Маркус і Селена увійшли.

— Ви прийшли разом, — сухо зауважила вона. — Сподіваюся, особисте не завадить роботі.

Селена кинула виклик усмішкою:
— Навпаки. Ми — ідеальна команда.

Ава не відповіла, лише простягнула їм фото:
— Наша ціль — сенатор Дуглас. Він покриває мережу торгівлі людьми. У поліції його не торкнутися, він занадто впливовий. Але ми знайшли слабке місце. Завтра він буде в приватному клубі на Мангеттені.

Вона постукала пальцем по карті.
— Ваше завдання — вивести його з клубу живим. Я хочу, щоб він перед смертю відчув, що таке справжній страх.

Маркус і Селена переглянулися. В їхніх очах горів вогонь — полювання починалося знову.

Ава додала тихо, але гостро, наче ніж:
— І пам’ятайте. Якщо щось піде не так — нас усіх чекає кінець.

---

На виході Селена зупинилася, нахилилася до Маркуса й прошепотіла:
— Знаєш, що мені найбільше подобається?

— Що? — його голос був хрипким.

— Що ми вбиваємо не тільки тіла. Ми вбиваємо страх, — її усмішка була темною, але бажаною.

Маркус обхопив її за талію, притягнув ближче й прошепотів їй у вухо:
— А сьогодні вночі я знову вб’ю тебе… від пристрасті.

Її очі спалахнули небезпекою.
— Тоді спершу давай виживемо після цього завдання.