Розділ 28.

Квартира Маркуса була темною, мінімалістичною, майже аскетичною. Але саме ця темрява здавалася Селені найкращим продовженням ночі. Вона ступила через поріг і відчула, як він зачинив двері позаду, замикаючи їх обох у клітці з пристрасті.

Вони не знімали одяг повільно — він зривав із неї куртку, вона розривала на ньому рештки сорочки. Їхні поцілунки були жорстокими, голодними, як у хижаків, які нарешті дісталися здобичі.

— Ти доводиш мене до божевілля, — прошепотів Маркус, притискаючи її до стіни.

— І ти мене, — видихнула Селена, ковзаючи пальцями вниз по його торсу.

Вони впали на ліжко, і Селена перекинула його на спину, дивлячись згори в його очі.
— Сьогодні я хочу все. Без меж.

Маркус лише вишкірився, його руки ковзнули по її тілу, ніби запам’ятовували кожен вигин. Вони перевернулися, їхні рухи переплелися в дикому танці, поки обидва не опинилися в позиції, яка дозволяла їм одночасно дарувати й відчувати задоволення.

Їхні тіла рухалися в ідеальній гармонії, у ритмі, що ставав дедалі шаленіший. Кожен стогін, кожен подих змішувався, створюючи музику забороненої насолоди.

Час розчинився. Не було ні ночі, ні світанку — лише пристрасть, яка поглинала їх обох. І в цій взаємній грі вони доводили одне одного до межі, а потім знову і знову переходили її.

Коли все стихло, Селена лежала поруч із ним, відчуваючи, як його серце шалено калатає.
— Якщо це сон, я не хочу прокидатися, — прошепотіла вона.

Маркус пригорнув її до себе, його голос був низьким і хрипким:
— Ти вже моя. І я не відпущу.