Розділ 26.

Нічне місто пульсувало червоними вогнями неону. Селена й Маркус йшли поруч, обидва в чорних масках. Їхня ціль — розкішний пентхаус, де корупціонер Харді влаштовував вечірку для «обраних».

Але замість тиші й холодної концентрації, між ними палало напруження. Кожен рух, кожен дотик випадковий чи ні, нагадував про їхню ніч.

— Тримай дистанцію, — прошепотів Маркус, коли вони пробиралися через охорону. — Ми тут не для того, щоб гратися.

— А ти? — кинула Селена з викликом. — Чи знову ревнуєш мене до тіні Роджерса?

Маркус стиснув кулаки так, що кістки хруснули. Але відповісти не встиг — один із охоронців помітив їх. Почалася кривава бійка.

Селена рухалася швидко, мов кішка, її ножі співали в повітрі. Маркус, наче темний звір, зривався на кожного, хто ставав на їхньому шляху. Вони билися спиною до спини, ідеально відчуваючи одне одного.

Коли останній охоронець упав, Маркус схопив Селену за руку й різко притягнув до себе. Його дихання було гарячим, очі сповнені дикої одержимості.

— Якщо ще раз заговориш про Роджерса… — він майже гарчав, — я забуду, що ми в завданні, і просто…

Селена засміялася тихо, небезпечно. Її пальці ковзнули по його щелепі.
— Доведеться стриматися, коханий. У нас ще жертва не впала.

Вони увірвалися в апартаменти Харді, і тут хаос розгорівся на повну: стрілянина, крики, кров на білих килимах. А між цим — палаюча напруга, яку вже неможливо було приховати.

Їхня місія перетворилася на божевільний танець смерті й пристрасті, де кожен рух — то ніж між ребрами ворогів і полум’яний дотик між ними.