"Чорна вдова Манхеттена"
Розділ 18
Маркус сидів у штабі «Нічних месників», мовчки чистячи свій ніж. Його рухи були надто різкі, метал скреготів об камінь. Його погляд раз у раз ковзав туди, де Селена говорила з Роджерсом.
Вона сміялася. Чорт забирай, сміялася! Її сміх був рідкісним, і він роз’ятрював у Маркуса щось дикіше за будь-яку кулю чи ніж.
— Тобі подобається гратися з вогнем, Селено? — тихо пробурмотів він сам до себе, стискаючи руків’я так, що кістки побіліли.
Роджерс нахилився до Селени, щось нашіптуючи їй. Вона хитнула головою й торкнулася його плеча — легко, невимушено. І цього було достатньо, щоб у Маркуса в середині все спалахнуло.
— Що з тобою? — обізвалася Ава, яка стояла поруч, уважно спостерігаючи за ним.
— Нічого, — рикнув він, не відриваючи очей від тієї сцени. — Просто… дивлюсь, як деякі надто швидко знаходять спільну мову.
Ава всміхнулася куточком губ, немов відчуваючи його стан.
— Ревнуєш, Маркусе?
Він різко підняв голову. Його очі потемніли, голос став глухим:
— Я не ревную. Я не дозволю… щоб її торкався хтось інший.
У цей момент Селена відчула його погляд. Її усмішка згасла, вона подивилася прямо на нього — довгим, викликовим поглядом.
І між ними, між усіма словами та незаданими питаннями, повисла іскра, що обіцяла бурю.
#1018 в Детектив/Трилер
#391 в Трилер
Відредаговано: 13.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
