"Чорна вдова Манхеттена"
Розділ 17 .
Нічний Манхеттен світився, мов лабіринт неону. У вузькому провулку біля зачиненого клубу дві постаті злилися з темрявою. Ава поправила рукавичку, а Селена клацнула затвором пістолета.
— Пам’ятай, — шепнула Ава, — жодних зайвих рухів. Ми б’ємо швидко й зникаємо ще швидше.
— Я навчилася не питати зайвого, — відповіла Селена, її очі палали хижим азартом.
Ціллю був мафіозний посередник, що тримав на гачку кількох суддів. Він вийшов із клубу, в оточенні двох охоронців.
Селена рвонула вперед першою — її рух був точним і відчайдушним. Один охоронець навіть не встиг підняти руку: ніж уп’явся йому просто під ключицю. Крик заглушив Ава, притиснувши другого до стіни, і холодне лезо миготнуло в світлі вуличної лампи.
— Разом, — промовила Ава, коли посередник спробував утекти.
Селена підрізала йому шлях, а Ава розгорнула удар — сухе клацання шиї відбилося луною у провулку. Тіло впало, і настала тиша.
Вони стояли поруч, дихання гаряче, змішане з запахом металу й нічного дощу.
Селена облизала губи й прошепотіла:
— Знаєш, мені навіть подобається працювати з тобою.
Ава всміхнулася — небезпечно, але в її усмішці відчувалося нове визнання:
— Ми — вибухова суміш, Селено. І тепер це місто справді має боятися.
Десь у глибині кварталу пролунали сирени, але жодна з них не мала шансів знайти сліди двох жінок, що вже розчинилися в темряві.
#1018 в Детектив/Трилер
#391 в Трилер
Відредаговано: 13.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
