Тіні минулого

Після розмови з Елізою Веро повернувся до свого кабінету, де в повітрі ще витає запах старих паперів і міцної кави.

Він відкрив потертий щоденник мадам Жанет і почав перечитувати записи, які ретельно вела жінка. У рядках пронизаних тривогою і підозрами, були натяки на старі конфлікти, зради і таємні угоди, які довго приховувалися від публіки.

— «Якщо ця сім’я колись була квітучим садом, то тепер тут лише бур’яни, що душать усе навколо…» — подумав Веро.

Під час розслідування виявилось, що мадам Жанет мала ворогів не лише серед родичів, а й серед давніх партнерів, а також серед тих, кого вона звільнила через підозри у зраді.

Веро вирішив повернутися до архівів міста, щоб знайти додаткові докази, які допомогли б пролити світло на мотивацію вбивства.

Там його чекала несподівана знахідка — стара фотографія, на якій серед працівників компанії він впізнав обличчя, давно забуте в його минулому…

Веро витягнув із архівної папки пожовклу фотографію, краї якої вже почали кришитися від часу. Чорно-біле зображення було зроблене, мабуть, понад тридцять років тому — тоді ще молоді працівники парфумерної компанії «Деверо» позували на тлі величезної складини із дерев’яними бочками.

У центрі фото стояла жінка з впевненим поглядом і короткою зачіскою в стилі 40-х років — це була сама мадам Жанет, на той час ще молода і повна амбіцій. Поруч з нею стояли кілька чоловіків і жінок, кожен із них ніби тримав власну таємницю.

Веро затримав погляд на одному обличчі — це був молодий чоловік із глибоким поглядом і легким ухмилом на губах. Він був одягнений у темний костюм з вузькою краваткою, а на руці малася проста обручка. Цей чоловік був йому добре знайомий — колишній друг і партнер з минулого, про якого Веро давно не думав.

Щось у цій фотографії говорило більше, ніж слова. Веро відчув, що цей образ — ключ до розгадки не лише бізнесових інтриг, а й самого вбивства.