Підсумки розслідування

Готельний номер, який тимчасово став штабом Веро, був заповнений запахом вогкості, морської солі та паперу. На столі — розкидані звіти, копії контрактів, фотографії та вилучені з вантажівки документи.

Леклерк схилився над ноутбуком, швидко вносячи дані з паперів у базу.

— Габріелю, ці угоди — підробка. На папері вони продавали артефакти колекціонерам, а насправді переказували гроші на рахунки в офшорах.

Веро взяв один із документів, розгорнув і вказав на рядок унизу:

— Тут підпис не керівника компанії. Це чийсь псевдонім — "N.R."

— Може бути будь-хто, — зауважив Леклерк.

— Ні, Морісе. Я вже бачив ці ініціали.

Він дістав зі своєї течки один із листів з погрозами Жанет. У правому нижньому кутку, майже непомітно, були ті самі дві літери — "N.R.", вплетені в завитки почерку.

— Отже, вбивця і організатор картелю — це одна й та сама людина, — підсумував Леклерк.

Веро повільно кивнув, відчуваючи, як коло стискається.

— І я знаю, хто це. Але довести… ось що буде найважче.

Він підняв погляд на карту узбережжя, де червоним було відзначено кілька точок — склади, печера, сад чорних троянд.

— Ми підемо за ним у його власну гру. І там він зробить помилку.

Веро прибрав документи в чорну шкіряну теку, відчуваючи, що тепер він ближче, ніж будь-коли, до фіналу.

Наступного ранку Веро зібрав команду в темній кімнаті маєтку. Плани були чіткі — вони йшли на останній удар проти організатора, котрий ховався у самому серці бізнес-імперії Деверо.

Марсель з натяком на усмішку промовив:
— Цього разу ми закінчимо це раз і назавжди.

Веро кивнув, відчуваючи, що на кону більше, ніж просто справа — його власне життя і правда, яку він шукав роками.

Операція пройшла стрімко. Коли двері офісу відкрилися, організатор, відомий як «N.R.», виявився кимось, кого Веро зовсім не очікував — людиною, якій він довіряв.

Після короткої сутички, що завершилася затриманням, Веро почув слова, які вразили його до глибини:
— Ви думаєте, це кінець? Це лише початок іншої гри.

Повертаючись додому, Веро відчував біль втрати. Леклерк отримав поранення в перестрілці, і хоча він вижив, друзі знали, що ці рани змінять його назавжди.

— Іноді, щоб знайти правду, потрібно заплатити високу ціну, — подумав Веро, дивлячись на чорну троянду, яку він залишив на столі, нагадуючи собі про жертви і нерозгадані таємниці, що ще залишилися у тіні.

Веро опинився на самоті в офісі, погляд знову падав на чорну троянду — символ не тільки смерті мадам Жанет, а й тих тіней, що вкривали її життя і бізнес.

Пам’ять повернулася до моменту затримання: коли «N.R.» вперше відкрив рот, щоб говорити, на обличчі детектива промайнула тінь сумніву. Адже це був не просто ворог, а людина, що колись мала величезне значення для нього.

— Ти зрадив усіх, — прошепотів Веро, пригадуючи їхні спільні роки в поліції, довіру, яка розбилася, як скло.

Серед гучних сирен і криків, що долинали з вулиці, Веро відчув, як у душі щось обірвалося. Але водночас це був і початок нового шляху — без ілюзій, з чітким розумінням, що навіть найближчі можуть стати ворогами.

Леклерк дзвонив із лікарні: голос був слабким, але впевненим.

— Ти зробив правильну справу, Габріелю. Але бережи себе.

Веро глянув на годинник. Настав ранок нового дня — і він знав, що попереду нові справи, нові виклики.

Чорна троянда на столі залишалась мовчазним свідком минулого — та ймовірного ключа до майбутнього.