Пропозиція

Гонхак приходить до себе в сирій і темній кімнаті. О, схоже він все ж у королівській в'язниці, як цікаво. Хлопець уявляв її саме такою, як бачить зараз. Глиняні стіни, трохи соломи на землі, та збите з дощок "ліжко". Крізь ґрати він бачить охоронців. Їх фігури освітлює тьмяне світло від факелів, що горіли на стінах. Так, як вони, можливо, єдині його співрозмовники, юнак вирішує запитати у них головне

- Скільки я вже тут? - голос хриплий і сипить, це не дивує хлопця. На його слова озирається один з охоронців, на обличчі парубка явно простежується страх

- Я думав ти вже там здох, - шепоче парубок, та бере себе до рук, - Практично тиждень провалявся без свідомості, - знизує він плечима, та відвертається

- Ну зате виспався, - Лідо потягується, та намагається встати, але ноги його підводять, тож хлопець падає відразу, як намагається зробити перший крок. І так декілька разів підряд.

- Як похвально, - Гонхак зригається від аплодисменів, що лунають з темного кутка камери, - Я теж думав, що вбив тебе, але як виявилось ні. От і добре, бо це було б надто нудно погодься? - до нього виходить Равн з лякаючою посмішкою. Та Лідо його геть не боїться. Він відчуває лише всепоглинаючу ненависть. Вона змушує його горіти праведним гнівом.

- О так, дуже нудно, - грізно шипить хлопець, та намагається встати знову, та нічого не виходить, - Чорт, би тебе побрав, - тихо ляється собі під носа, але спроб не полишає. Джо просто хитає головою спостерігаючи за його намаганнями.

Тоді підходить ближче, хапає юнака за плечі та ставить на ноги. Лідо не може відвести погляду від його очей, неначе загіпнотизований. Та за секунду хитає головою скидаючи з себе, якусь ману.

- Так краще, - вампір відступає від нього на крок, та складає руки на грудях, - Що ж я маю з тобою зробити? - він починає роздумувати вголос разом з тим, обходячи юнака по-колу, - Можливо порозважатись, а тоді випити до дна? Ні, це теж нудно. Дати тобі померти природньою смертю? Тоді це залишить мене без веселощів. О! Я знаю! - він весело плескає в долоні, але Гонхаку здається, що ця потвора просто божевільна

- І яка? - юнак і собі складає руки на грудях 

- Так, як мій любий король...

- Що відправив тебе в дупу світу шукати то, незнаю що, - сміючись перебиває його Лі, але той не зважає на нього 

- ...Віддав тебе під мою юрисдикцію, а це означає, що я можу робити з тобою, що заманеться, то в мене є пропозиція. Ти ж так чи інакше помреш, як не тепер, то в четвер. Тож чи хочеш ти вічного життя? - він наближається до Лідо, і шепоче це практично у його вуста

- Та упаси Боже, - відсуває його обличчя від свого парубок, - Я обираю смерть, і швидше за все вона відбудеться тут, чи я помиляюсь?

- О ні, не помиляєшся. Не пристаєш на мою пропозицію вмираєш миттєво і тут, - брюнет хижо посміхається та робить практично невловимий жест рукою і горло Гонхака наче стискають чужі руки. Повітря катастрофічно не вистачає. Він намагається звільнитись але все марно. На межі свідомості це відчуття зникає, і юнак ривками вдихає повітря, падаючи на землю. Лідо крізь злі сльози дивиться на Джо, що стоїть над ним

- Я... - сипить він

- Що? Вб'єш мене? - Равн огидно сміється, - Ти не в змозі цього зробити, любчику. Бо ти, слабкий! - він присідає, та хапає його за щоки. Кілька секунд роздивляється обличчя, та цілує. Жорстоко зминає його вуста своїми, відчуває протест, та насолоджується цим. Він прокусує чужу губу, та злизує солодку кров.

- Смачно... - тихо шепоче відірвавшись від Лідо

- Залиш мене в спокої, - намагається відштовхнути його юнак

- Вибач, але не можу, якби ти пристав на мою пропозицію, то я б іще подумав...

- Нізащо і ніколи! - гарчить Лідо, та скрикує, коли гострі зуби врізаються в його шкіру. Він відчуває, як втрачає життєві сили. Перед очима все пливе, і юнак вже не може чинити опір.

- Тобі кінець, якщо ми... Знову зустрінемось... - це останні слова, які він зміг вимовити перед тим, як закрив очі назавжди 

- Я думаю, ми зустрінемося знову, - Равн встає та відходить від тіла своєї жертви. Він знає, що відбуватиметься далі, тому просто відвертається. Коли через кілька хвилин він повертається туди де було тіло, на його місці цвіте кущ чорних троянд, який розвіюється попелом, як тільки торкнутись до нього.  Вампір спостерігає за усім цим, та мовчки йде з камери.