Розділ 7 Опозиціонери

Та за нього відповів інший хлопець, що вибіг з темряви з луком в руках.

- Відпустіть його і розійдемось мирно, - він усміхається злісно та трохи насторожено, натягуючи тетиву.

- Значить не сам, а з другом, - плескає в долоні Джо, та розвертається обличчям до Лідо, що продовжує цілитись у нього

- Гонхак, нащо ти йшов за мною?! - стогне з землі Сохо, та прикриває обличчя рукою. Вони не попались короні десять років тому, але потрапили у пастку зараз. Як прикро.

- Давай просто вб'ємо їх і все, - загоряються очі Хвануна. В них чітко простежується жага крові і вбивств.

- Не пали гарячку. Ну розберешся ти з ними зараз, а далі що? Хто знатиме про твої заслуги? Подумай головою. Це наш шанс повернутись в палац, - на обличчі Равна розцвітає хитра посмішка, а в Лідо не витримують нерви та він вистрілює в вампіра. Це дозволяє йому виграти трохи часу, щоб Сохо міг втекти.

- Біжи! - кричить він юнаку, який сидить у ступорі та дивиться, як з грудей Джо тече кров. Він приходить до тями від крику Гонхака, та зривається на ноги користуючись розгуленістю Хвануна, та біжить у бік лісу. Не вдалось їм побудувати нормальне життя і ніколи не вдасться. У цьому часі точно.

- Що ти зробив?! - задихається від гніву вампір, його очі наливаються кров'ю. Ця картина змушує Лі відступити від нього. Він би міг втекти, але чомусь залишається на місці. Раніше йому не доводилось стріляти в людей, тому зараз він здивований, що зміг це зробити. Та поки юнак у ступорі, Кім притискає його за горло до стіни та ричить прямо в обличчя

- Ну відпусти його! Йонджо зараз же залиш його у спокої! Він наш єдиний шанс повернутись до столиці! - Хванун силою відтягує його від парубка, що вже довгий час був непритомним.

- Він вистрілив у мене! - кричить Равн, нарешті залишаючи хлопця в спокої 

- А ти думав, що цей селянин не зробить цього? Просто так прийшов зі стрілами і луком?! Якщо ти гадав саме так, то ти дурень, вітаю! - грізно шипить Хва та зв'язує непритомного Гонхака, - Та й ти безмертний, чому біткаєшся, краще б мені допоміг.

- Не варто було тобі розповідати хто я насправді, - тихо буркоче Джо, але все ж допомагає Хвануну.

- Моє життя коротке напротивагу твоєму, тож ти не маєш про що хвилюватись. Я швидко помру і заберу твою таємницю з собою, - він був тисячу разів правий, але злість вампіра це аж ніяк не загасило. 

Вони залишили Лідо в одній з закинутих стаєнь. Вирушати в дорогу краще зранку.

- Хто дозволив тобі, смертна істото стріляти в мене?!

- Ой пробач, боляче напевно було, ну ти не хвилюйся скоро все скінчиться коли ти здохнеш, - сміється Гонхак, та відчуває брак повітря, його очі закочуються і він втрачає свідомість