Розділ 6 Знахідка

Джо прекрасно розумів, що їх відправили сюди, бо вони чимось провинились перед королем, але чим ні Хванун і Равн, і гадки не мали. Та древньому вампіру, роду Чорної Троянди, яким і він був, це навпаки зіграло на руку. Адже з часом люди старіють, а він залишається таким самим, що не може не викликати підозри, тому це маленьке містечко саме те, щоб сховатися. За ці сто років він доволі сильно розвинув свої магічні здібності, але родового прокляття позбутися так і не зміг. Джо справді шукав способи, але жоден з них не дав жодного результату. 

Та в нього ще ціла вічність попереду, що викликало в його душі неоднозначні почуття. З одного боку він має безмертя у якому може всебічно розвиватись, а з іншого всі люди з якими він спілкується так чи інакше помирають. 

Тому юнак вирішив першим іти з їх життів. Інсценування смерті не така вже і погана річ. Спостерігаючи з боку, ти можеш впевнитись хто був твоїм другом, а хто ворогом. Та й цікаво дивитись на різні реакції людей. Але юний король скільки б разів він не перероджувався, горював за Равном, як за своїм братом. Так вампір повертався на службу до нього, через певний час. А що йому ще робити, бути в замку він любив, та й обличчя усі знайомі. В світі, у якому жив Джо, була одна особливість. Люди тут, перероджувались з тими самими обличчями, тому впізнати когось не було складно. Тож коли він дізнавався, що трон посів його старий друг, то неодмінно повертався до нього на службу. І так продовжувалось вже тривалий час. Юнак відійшов подалі від центру міста заглиблюючись у свої роздуми. Недалеко від себе він почув незрозумілий шурхіт, а потім характерні звуки боротьби. Пройшовши ще трохи Джо побачив Хвануна, який впіймав молодика, очі якого горіли від гніву.

- О Джо, - зрадів блондин, - Я тут опозиціонера впіймав!

- Хванун відпусти його, в тебе ж немає доказів, що він є проти корони, - важко видихнув Равн підходячи ближче 

- А от і є, - Хва поліз до себе в кишеню та витяг якийсь незрозумілий папірець. Коли Равн глянув на нього ближче, то побачив революційні заклики, якими кишів цей невеликий клаптик паперу. Він переводить погляд на юнака та важко видихає

- Ти тут один? 

У відповідь тиша. Брюнет лише злісно пропалює його поглядом та мовчить.