Розділ 5 Зрадники

- Хто це? - Хванун дивився на двох парубків, яких раніше він не бачив у цьому містечку.

- Швидше за все, ще одні селяни, які вирішли освоїтись у місті, - знизав плечима Йонджо. Та все ж він не міг відвести погляду від одного з парубків. "Напевно його кров солодка" - промайнуло в голові вампіра. Та він швидко відігнав цю нав'язливу думку. 

- Та не схожі вони на простих людей, - потер підборіддя Хва.

- Тобі не здається, що твоя манія вишукування опозиціонерів деколи переходить межі? - розвернувся до нього Йонджо, склавши руки на грудях.

- А що мені ще робити, якщо нас відправили у дупу світу шукати того, незнаю кого, - обурився блондин.

- Ну я не знаю може, якось допомогти нещасним людям, а не лякати їх, - протягнув задумливо Джо.

- Найлякливіший тут ти, Равн, - фиркнув Хванун.

- Та що ти? - плеснув у долоні брюнет. - А чи не ти вчора затримав якогось нещасного чоловіка і обіцяв йому всі кари світу? 

- Я подумав шо у нього була рушниця! - зірвався на крик Хва.

- У корзині для хліба?! - саркастично запитав Джо.

- А вона могла там бути, - продовжував гнути своє парубок 

- Ну звсіно, але виявилось, шо там... - Він зробив багатозначну паузу, - Ніхто б не повірив, що там був... Хліб, - він почав сміятися коли червоний, як помідор Хванун вдарив його по-плечі.

- Перестань це згадувати стільки разів підряд. Все я йду, - він розвернувся та попрямував в інший від Равна бік.

- Хей куди ти? - все ще сміючись запитав брюнет.

- Кудись подалі від тебе. Може я і справді знайду цих зловмислеників, а тобі не скажу і всі нагороди собі заберу, - фиркнув Хва.

- Ну спробуй, - прокричай йому у спину Йонджо, та тихо додав, - Тільки ніяких зловмисників тут і близько немає.