Розділ 2 Причина

За добу до цього 

Йонджо ходив з кута у кут. Він нервово гриз кінчик великого пальця. В каміні потріскували дрова, що догорали, та дарували залишки свого тепла. Юнак хвилювався сьогодні йому потрібно йти на полювання, бо його швидкість значно знизилась. Джо щоразу частіше потребувалась людська кров. Тваринна йому на жаль не допомагала довго підтримувати форму і своє довге життя. Та все пішло шкереберть через юного короля.

Цей хлопець змусив його бути поруч з ним на балу, а що Джо залишалось окрім послухатись. Він, головний вартовий короля і слова "ні" в його лексиконі просто не існує.

Його полювання знову було перенесено. Він хвилювався, по одній простій причні, жага крові неминуче може захопити його свідомість. І тоді хлопець вже нічого не зможе зробити, а наслідки можуть бути страшними для всіх, і насамперед для нього.

Тому просто зараз він намагавсч придумати алекватну причину, щоб не піти туди і, щоб його замінив хтось інший. Та нічого нормального так і не придумав. 

- Залишився один варіант. Трохи небезпечно, але так я точно не зірвусь, - тихо проговорив юнак та попрямув у бік кухні. Там він знайшов, звісно не без допомоги кухарок, головку часнику. Подякувавши він повернувся у свої покої.

- Ти впораєшся Йонджо, ти зможеш, - проговорював шепотом брюнет, очищуючи часник від шкарлупи.

- Я тут вже п'ять хвилин, і ніяк не можу зрозуміти, що ти зараз намагаєшся зробити,

- Джо підскочив почувши тихий голос за спиною.

- Ваша величносте, що ви тут робите? - якось нервово запитав брюнет ховаючи руки за спиною, як дитина, що нашкодила.

- Я прийшов забрати тебе на бал, бо мені не гоже заходити туди без охорони, сам знаєш напади на мене неминучі, - сумно проговорив Сіон, намагаючись заглянути за спиную хлопця. - Так, що ти хотів зробити? - йому справді було цікаво 

- Мені закортіло часнику, тож я вирішив його поїсти, - брюнет показав королю декілька зубців, що лежали на його долоні 

- І це все? - розчаровано протягнув парубок. 

- А ви чогось більшого чекали? - усміхаючись Йонджо все ж силою волі проковтнув такий ненависний йому часник, що допоможе приглушити його відчуття, а на полювання він піде завтра.

На балу було, як завжди нудно. Ті самі обличчя, що фальшиво усміхаються намагаючись завоювати прихильність короля. Ті самі танці та музика, набридло.  

Він ледь досидів до кінця цього вечора, декілька разів відбиваючись від надто настирних людей. Сьогодні виходити не надто безпечно, а от завтра спокійно можна буде знайти собі жертву в "зачаклованому лісі". Там завжди є люди, що заблукали, і не можуть знайти вихід, їх насправді не так багато, але це краще ніж нічого. Полювати на людиних вулицях було надто небезпечно для нього. Тож він практично зі спокійною душею пішов спати, адже завтра на нього чекає насичений день