Зоріна

Мені було дуже шкода Даміана, адже він втратив єдиного сина. Я з самого дитинства знала цьогго чоловіка. І він просто обожнював свого сина. Чоловік намагався кожну вільну хвилину проводити з Натаніелем. І якось він впустив те, що його син приєднався до Легіону. Як він міг не помітити цього? Коли Крістіна стала його невісткою, то Даміан був неабияк щасливим. Але трагедія підкосила усю родину. Хоча все було інакше. Проте не варто було забувати, що в нього є ще онук. Зак любив свого діда, хоча той мало не вбив його. Він навіть батька досі любив. А от Даміан зараз втратив можливість спілкуватися з ним. Хоча я сподіваюся, що згодом Зак зможе пробачити своєму дідові, а той все зрозуміє. Я впевнена, що все буде добре.

Нам довелося на якийсь час посадити його до королівської в'язниці, поки ми не знайдемо якийсь вихід. Скажімо так, це було необхідно, хоча мені й шкода Даміана. Він втратив усю свою родину. Але я знала дуже добре цього чоловіка, бо росла на його очах. Я не могла спокійно дивитися на його страждання. Тому саме я спустила до нього, аби трохи поговорити.

- Навіщо ти сюди прийшла? - одразу ж спитав він. - Вирішила познущатися? Можеш радіти, ти перемогла.

- Я прийшла просто поговорити. - відповіла я, стаючи поряд. - Ти думаєш, що я вбила твого сина. І я розумію твою ненависть для мене. Але в мене не було іншого вибору. Він сторонник Легіону, і збирався знищити мою родину. Я просто захищала себе та своїх близьких. Моя донька була в небезпеці.

- Я тобі не вірю. Натаніель не міг просто цього зробити. - крикнув він. - Він в мене був дуже хорошим. Найкращим, адже захищав кожного. А ви його сина намовили. Бідний Захарія став на вашому боці. Не дивно, адже він закоханий у твою Дарсану. Мій Натаніель так страждав після смерті дружини...

- Крістіна жива і цілком здорова, не дивлячись на старання твого сина. - перервала я. - Але через нього вона мало не загинула. І я думаю, що якщо ти згадаєш деякі моменти, то зрозумієш про що я. От тоді і поговоримо. Я впевнена, що ти все ще можеш думати. Просто пам'ятай, що в тебе є ще онук, який може тебе пробачити.

Я розуміла, що на все потрібен час. Даміан зараз ненавидів усіх, адже його сина не стало через мене. І хоча я й не почуваю себе винуватою, та йому ж це не поясниш. Та я впевнена, що все буде добре. Але сподіваюся, що ми знайдемо якийсь вихід з цієї ситуації...