Глава 17

Коли ми вийшли з порталу, Зоріна та Джейкоб Драгоміри вже чекали на нас біля входу в палац. Я уявляю, наскільки король та королева хвилювалися. Хоча це й дивно, адже лише я тут не жила. Однак ці люди вже давно стали для мене справжньою родиною. Тут я буду відчувати себе по-справжньому вдома. Ще й мама буде поруч. Я ж зможу остаточно освоїтися з силами вампіра. Джейкоб та Зоріна ж одразу обійняли кожного по черзі, навіть мене. Досить незвичне відчуття. А от мама не змогла зараз з'явитися через те, що вона лише зранку перенеслася до свого дому. Нічого страшного, трошки пізніше схожу до неї в гості. Я ж тепер тут буду жити. А значить тепер ми можемо бачитися досить часто. Чудово просто.                                                                                                                                               

- Ілларіє, як ми раді, що ти тепер станеш частиною нашої родини. Хоча ми вже давно вважаємо тебе однією з нас. А тепер просто стало більш офіційним. - посміхнувся король. - Думаю, тобі в нас сподобається.                                                                                                                                                      

- Та й Аларік перестане нити по цьому приводу. А то кожного разу дуже сумує за тобою. - додала королева. - Так що ти врятувала всіх нас.                                                                                                      

Як сильно вони відрізняються від тих королівських родин, які я знаю. Тут все було зовсім не таким, як я звикла бачити. Ні, є дуже багато хороших, але Драгоміри відрізняються своєю простотою. Вони ніколи не ставили себе вище за інших. Хоча інколи все ж були офіційні правила, але в більшості випадків все не так. Я навіть кілька разів бачила, як вони поводять себе зі своїми підданими. Наприклад на спільних святах вони можуть називати їх на ім'я - Джейкоб та Зоріна. Я впевнена, що і Дарсана буде такою ж королевою. Нехай її й не виховували Драгоміри, та це в неї в крові. Однак я відчула якесь полегшення. Вони були щирими, значить справді не проти мого перебування тут. І це справді дуже добре. Швидко кивнувши нам, подруга потягнула свого хлопця до палацу, залишивши нас.                                             

- Ілларіє, ми приготували тобі окрему кімнату. Вона дуже простора, і ти можеш змінити в ній будь-що. - посміхнулася Зоріна. - Але твої речі туди не переносили ще, бо може ти захочеш жити разом з Аларіком.                                                                                                                                                       

- Думаю, що моя кімната має сподобатися Ілларії. Вона знаходиться недалеко від великої зали. - посміхнувся Рік. - Чи не так, кохана?                                                                                                             

На мить я навіть забула про те, як говорити, адже я навіть не могла уявити, що все в нас може бути настільки добре. Невже він справді запропонував нам жити в одній кімнаті? До такого я точно не була готовою. Хоча я і хотіла цього. Це все здавалося якимось дивним сном, і зовсім скоро я прокинуся. Але ні, це все було реальністю. Моє нове життя і справді було схоже на казку, хоча без злих відьом не обійдеться. І я знала, що мені відповісти.                                                                                                    

- Я б дуже цього хотіла. - сказала я. - Мені справді буде більш зручно у твоїй кімнаті.                              

- От і чудово. Все складається просто ідеально. - раптово сказала Зоріна. - Хоч вампіри й не сплять, та думаю, що вам буде весело вдвох. Ви знайдете чим зайнятися. - ох оця її посмішка натякала на дещо. - Я так не люблю атмосферу самотніх сердець, а тепер їх немає. А зараз ходімо, проведу тобі міні екскурсію, а хлопці поки візьмуть валізи.                                                                                                         

Я не встигла навіть нічого сказати, як вона взяла мене під руку та потягнула вперед. Королева країни ось так просто поводила себе зі мною. І хоча по праву народження Джейкоб має королівську кров, проте він тримався досить просто. Веселе життя в мене намічається в цьому палаці. Але я не проти, адже мені починало подобатися...