Амаранта

От його я тут точно не очікувала побачити. Тільки вирішила нарешті повернутися на Землю, вважаючи, що все не стане ще складніше, як тут такий сюрприз. Це ж треба бути такому збігу, що Тревіс був одногрупником Ілларії та Дарсани. А ще вони досить близькі. Якби я таки пішла в Королівську Академію, то ми б теж вчилися разом. Як цікаво то все складається. Просто чудово, адже тепер він буде постійно поряд. А це явно не те, чого я б хотіла. До того ж я маю все якось пояснити Тоні, адже він чекав на це. Не треба більше тягнути час. Тому я просто присіла в нашій кімнаті, збираючись з силами. Згодом увійшов і хлопець, приземлившись поряд. Потрібно це зробити зараз, адже так буде краще для всіх.

- Ну і? - чомусь він був досить роздратованим, хоча це й не дивно. - Звідки ти знаєш цього Тревіса? Бо я якось не пам'ятаю, аби ми зустрічалися з ним.

- Коли мені було чотирнадцять років, мені вдалося втекти від тих людей, в яких я жила. Якийсь час просто ховалася від усього, використовуючи свою магію. Це був досить неспокійний для мене час, адже я усього боялася. Аж тоді зустріла хлопчика, який мав здібності. Це і був Тревіс. Він став мені справжнім другом. - почала я. - Виявилося, що він принц. І якийсь час ми проводили разом. Я навіть побачила його королівство. Мені здавалося, що в нас почуття. Але ми тоді були зовсім юними. Це все було не справжнім, лише дитячою фантазією. Згодом, я зрозуміла, що це життя зовсім не для мене. Я не почувала себе там в безпеці, та й комфорту було мало. Тому і пішла. А потім мені довелося повернутися до Моріса, чоловіка, що виховував мене. З того часу я більше Тревіса не бачила, хоча знаю, що він шукав мене.

Якусь мить Тоні просто мовчав, відводячи погляд. Я знала, що йому було боляче чути це зараз, адже він завжди був дуже ревнивим. Тим паче зараз з'явився той, до кого в мене були почуття ще до появи вампіра. Значить він думає, що є шанс, що мої почуття знову повернуться. Тому я взяла його за руку, повертаючи його голову до себе. Ці прекрасні очі не відводили погляду. Мені було байдуже на інших, адже зараз поруч зі мною Тоні, хлопець, якого я кохаю понад усе.

- Та зараз це все зовсім не важливо, бо в мене є ти. Для мене жоден хлопець абсолютно нічого не значить. - я ніжно поцілувала його. - Я Тревіса тепер навіть другом назвати не можу, адже пройшло стільки часу. Мені не потрібен ніхто інший, чуєш? Я кохаю тебе.

- Я радий чути це, бо ти стала моїм життям з того самого моменту, як я вперше побачив тебе. І я не готовий тебе втрачати чи відпускати. - Тоні притягнув мене ближче до себе. - Древній вампір, а закохався як хлопчисько. От тільки тепер я не зможу без тебе. Не кидай мене, адже я тоді не уявляю свого життя.

- Я і не збиралася. - відповіла я, знову цілуючи його. - Ти для мене Всесвіт...

І це справді було так, адже Тоні не просто врятував мене. Він подарував мені нове життя, в якому я була щасливою...