Амаранта

Вперше після мого зникнення я повертаюся в Хейвенберд. Навіть не віриться, що це справді станеться. Я стільки років прожила так далеко звідси, а тепер буду вдома. І це було так дивно, адже я пам'ятаю його лише тоді, коли була маленькою. Навіть уявлення не маю, як він міг змінитися. А потім мене викрали та виховали в одному з тридцяти п'яти світів, де майже не має магії. Земля стала моїм домом, проте я пам'ятала про свою справжню родину. Я пам'ятала смерть матері та відчай батька. Чи не щодня я згадувала про них. Моя родина дуже любить мене, і я знаю, що це зовсім не змінилося навіть через стільки років. 

І я знала, що батько шукав мене, проте не повернулася. Не знаю, але відчуваю, ніби не можу цього зробити. Навіть тоді не поїхала сюди, коли нарешті стала вільною. Щось мене ніби зупиняло, адже я просто боялася. І в мене були на те свої причини. Через певні обставини мені довелося стати вампіром. Все завдяки Тоні, що врятував моє життя, а згодом й подарував справжнє кохання. З ним я була зовсім інакшою. Та страх, що батько не прийме мене, ні на мить не покидав. Я боялася побачити остаточне розчарування в його очах, адже він вже колись втратив доньку. І це станеться вдруге. Принаймні так мені здавалося. 

А потім я дізналася, що Ілларія, моя кузина, стала вампіром. Вона мало не померла, і її коханий таким чином врятував свою дівчину. І король Реджинальд це легко сприйняв, адже любив племінницю. Тому і зрозуміла, що усі мої переживання були марними. Вони мене обов'язково мене приймуть. Варто лише нарешті наважитися та повернутися додому. 

Коханий мене підтримає. Ми переживемо це разом, адже для нього Хейвенберд теж є рідною країною. Для нього це буде не легко. Але він зробить заради мене це. А значить, все буде добре, адже я повертаюся додому...