Ця новина сколихнула всіх нас. Ми досі не знали, що нам тепер з усім цим робити. Достукатися до Аларіка майже неможливо було, адже цього разу демон точно не хотів так просто відпускати тіло хлопця. Він нарешті дорвався до свободи, і не здасться так просто. А в нього ще й є якісь плани, в цьому я була впевнена. Ми намагалися з ним поговорити, але це був не Кай Азимут, що мріяв нарешті отримати спокій. Цей демон живе тут вже понад шістнадцять років, і вони стали одним цілим вже дуже давно. Тому, в першу чергу ми шукали спосіб, аби просто повернути контроль над тілом Аларіку. На цей час ми помістили його в одну з камер королівської в'язниці, проте забезпечили її всім необхідним та зробили максимально комфортні умови для перебування вампіра. А поки в цей час шукали спосіб, аби допомогти йому.
Та надії були марні, адже єдиний шанс позбутися демона - це вбити носія. Принаймні так писало в усіх книгах. Для нас це точно не варіант. Тому такі заклинання ми відразу ж прибирали подалі, навіть не розглядаючи. І рішення прийшло доволі швидко, проте воно мало свої проблеми. Ми вирішили скористатися тим самим методом, що і у випадку Емі з Каєм Азимутом. Тоді це спрацювало, і дівчина позбулась душі ангела.
- Проте це точно матиме ускладнення. І досить серйозні. Набагато більші, ніж може здатися на перший погляд. - пояснила Людміла. - Чим довше демон чи будь-яка інша сутність живе в тілі іншої істоти, тим міцніший зв'язок. Вони давно стали одним цілим. - продовжувала мама. - Інколи його просто не можливо розірвати. Тому, ми не знаємо які наслідки можуть бути для Аларіка. Це може закінчитися не дуже добре.
- Я не хочу ризикувати життям мого брата. Я розумію, що зараз ми всі через це в небезпеці, але треба вигадати щось інше. - одразу ж відізвалася Амелія. - Має бути якийсь інший шлях. До того ж я дуже добре пам'ятаю, що для мене це не пройшло так просто. Я відновлювалась якийсь час. А ангел в мені жив недовго .
- То може використаєш свій дар передбачення і просто дізнаєшся які наслідки це матиме? Це би нам дуже допомогло. - посміхнувся Тоні. - Але якщо щось станеться, ми всі тут. Навіть в нас тут є свій некромант.
Однак я вже дуже давно не використовувала свою силу, ніби забувши, що вона в мене є. Моя магія була непередбачуваною. Але все тому, що я завжди її боялася. І навіть зараз сподівалася, що з новими можливостями вампіра я зможу уникати її. Для мене моя сила була чимось незвичайним, і лише тепер я розумію її природу. Скоріш за все це через те, що моя мати є першим вампіром. Дарсана отримала таку магію через своїх батьків, і в мене така ж ситуація. Треба дізнатися в дядька більше про силу мого тата.
- Це не так працює, як здається на перший погляд. - буркнула Емі. - Я не можу обирати коли саме і про що буде видіння. Воно не залежить від мене, хоча тато намагався допомогти мені і розвинути його. - пояснила подруга. - Тому, доведеться пошукати інший спосіб. Але, якщо ми нічого не знайдемо, то можна спробувати...
Що ж, вона вже і справді була у відчаї, адже просто не знала, що їй робити. Амелія дуже сильно любила свого брата, і не хотіла втратити. Як і я. Тому я була готова навіть використати силу некроманта, якщо знадобиться...