Глава 1

Як шкода, що вампіри не сплять. Справді, це один з найбільших мінусів безсмертного життя. Адже тепер ми не можемо бачити сни. Навіть якщо втратити свідомість від виснаження магічної енергії, то все одно буде суцільна темрява. Принаймні так мені розказувала Дарсана. Але як би хотілось знову побачити нас з Аларіком разом. Нехай це і буде не реальним. Ми б щасливо проводили час, і я б змогла по-справжньому розслабитися. Ми розійшлися так давно, та я все ще кохаю його та сумую. Якби я була смертною, то сказала, що навіть дихати без нього не зможу. Звичайно, можна було б йому це розказати, але гордість все-таки сильніша за мене. Інколи вона й заважає мені жити далі. Але я вже була готова зізнатися Ріку, проте щось мене таки зупиняло. До того ж я не знаю, чи все ще кохає він... Та тепер це не має значення. Я в Хейвенберді, а він у Валорії. Нас розділяє неймовірна відстань. Тепер ми у різних світах, і невідомо, чи ще зустрінемося колись...                                                               

У двері постукали, і я побачила, що це був мій дядько. Ну звичайно, хто б ще міг прийти до мене. З того моменту, як він дізнався, що я вампір, Реджинальд більше уваги та часу приділяти мені. А я ж думала, що все буде навпаки. Хоча деякі придворні занадто явно висловлювали своє невдоволення тим, що їх майбутня королева безсмертна. Однак я ще досі не могла уявити, як все буде далі. Хоча наше життя не передбачуване.                                                                                                                         

- Ти не спиш? - посміхнувся він. - Я вже й забув, що ти ніколи не спиш. Досі важко звикнути до того, що ти вампір. Хоча я впевнений, що впораюся з цим завданням. Хотів з тобою поговорити.                         

Він зайшов в кімнату, та присів на крісло. Останнім часом дядько дивився на мене так, ніби я от-от зникну. Я ж єдиний живий родич, що лишився в нього. Хоча, в його душі є місце ще для однієї особливої людини. Він мріяв про те, що Амаранта досі може бути живою. Після того випадку з Дарсаною, здавалося б, він мав втратити всіляку надію на її пошук. Але якесь батьківське передчуття не покидало його.                                                                                                                                               

- Я розумію, що тобі важко звикнути до ролі вампіра. Я й не уявляю, що відчував би на твоєму місці. І ми досі не знаємо, які особливості можуть проявитись. Треба було більше вивчати про цю расу. - він посміхнувся. - Тому, я прийняв рішення запросити одного вампіра пожити в нас, поки ти з усім не звикнешся. До того ж ти його дуже добре знаєш. Впевнений, що тобі буде легше з цим всім впоратися, адже вродженим вампірам легше, ніж перетвореним.                                                                                

І хто ж це може бути? Чи багато вампірів я знаю? Насправді не дуже, лише родина Драгомір та Зак. Ну ще був Натаніель, але його знищили. В мене було пару теорій, проте я сподівалася, що він помиляється. Реджинальд так і не сказав, кого він запросив, аргументувавши тим, що це має стати сюрпризом. Не дуже я люблю їх. Краще б вже одразу все розповів. Залишалося сподіватися, що це буде Дарсана. Враховуючи як в нас все завершилося з Аларіком, то він би точно не погодився. А я вже не могла дочекатись. Не люблю я таке, особливо після того, як мій колишній хлопець виявився Легіонером, що хотів мене вбити.                                                                                                                    

Вдягнувши простий сарафан та балетки, я була готова зустрічати гостя. Вирішивши ще швидко нафарбуватися, я розпустила своє світле волосся. Мій стиль завжди був доволі простий, хоча після знайомства з Емі в моєму гардеробі побільшало суконь. От змінила мене ця дівчина. Вийшовши до дверей, я чекала, коли от от відкриється портал з Валорії. Нервувала я? Ні, зовсім. Хто б то не був, я зможу знайти спільну мову. Тим паче дядько сказав, що я і так досить добре знаю цього вампіра. Але до такого я точно не була готова. Адже відкрився портал, з якого вийшов Аларік...