Перевантажені сервери

Лілія вилетіла з будівлі, наче вражена блискавкою. Вона дивилася на всі сусідні багатоповерхівки, панічно боючись побачити падіння доньки та юнака, якого сама відправила на вівтар Чорної Сови. Однак нічого не сталося – навколо панували тільки крики та стогін поранених у бійці людей. До площі нарешті почали стягуватися карети швидкої допомоги.

Не витримуючи напруги, детектив бігала площею і невідомо навіщо до всіх приглядалося. Їй хотілося не вірити у смерть дочки, але маніпулятор дав чітко зрозуміти, що вихід з мережі він сприйматиме за кінець гри. Заручники вже мали впасти з висоти, тому залишалося тільки готуватися до найгіршого.

— З вами все гаразд? — запитав у Лілії якийсь чоловік з розбитою головою.

Вона вперше помітила, що, виходячи з будівлі, загубила ще й свою маску. Бідолашна жінка нагадувала вражену хворобою, не знаючи, як орієнтуватися у просторі. Світ тікав у неї з-під ніг, пропонуючи звалитися на бетон. Ситуація так раптово перетворилася на безвихідну.

— Що ж робити? — повторювала Лілія. — Що я маю робити?

Чоловік помітив її стан і підійшов ближче. Він вийняв свій телефон, аби присвітити та перевірити, чи немає на незнайомці важких ран. Від бійки постраждало кілька випадкових людей, які просто жили у цьому районі.

Помітивши у руках незнайомця телефон, Лілія кинулася до нього і різко схопилася за пристрій. Незнайомець не зрозумів, що відбувалося, тому стримав мобільник. Це тільки більше розізлило поліцейську. Вона вдарила його у груди і відібрала телефон. Бідолашна не могла викинути з голови думки про доньку.

З краденим пристроєм Лілія навіть не думала тікати. Вона сіла на дорогу та почала панічно натискати пальцями на сенсорі, щоб знайти додаток. Чорна Сова виявилася на місці. Деякі її гравці навіть відкрили свіжі стріми, щоб за їх допомогою залучити набагато більше глядачів та однодумців до хаосу.

Лілія не припиняла натискати, але додаток вперто відмовлявся провести реєстрацію. Чорна Сова була настільки перевантаженою, що маніпулятор навіть при бажанні більше не міг сконцентруватися і знайти потрібну людину серед тисяч новачків, котрі просилися стати частиною бунту. Бажаючих піти шляхом божевільного додатку виявилося надмірно багато серед різних людей.

— З вами все в порядку? — спробував заспокоїти її власник телефону.

— Я не можу зайти на цей клятий додаток! — дозволила собі сльози Лілія.

Він здивовано подивився на неї, здогадавшись по одягу, про що йде мова.

— То й добре, що ви не можете знайти! Він обдурить вас і поведе своєю дорогою. Цей додаток забирає в людей здатність думати і контролює їх…

Чоловік продовжував пояснювати далі, але Лілія зрозуміла його одразу. Суть гри полягала у проходженні наперед підготовленого маршруту, на якому вона зрозуміє природу додатку і відчує його мету. Маніпулятор не дозволяв їй виходити з мережі, оскільки тільки так і міг керувати. Контролювати всі під ряд пристрої навіть сотнею осіб неможливо. Тільки випадок змусив її вирватися.

— Але ж як він здогадався про Ярослава? — сказала вголос Лілія.

Вона не встигла виставити охорону навколо хлопчика. Його батьки дали слово нікому не розповідати. Назустріч з ним Лілія їхала без телефона. Думки атакували поліцейську з неймовірною швидкістю, не даючи часу розкласти їх всіх по зручних полицях, проаналізувати і систематизувати. Однак у них всіх була спільна риса – маніпулятор не міг дізнатися про хлопчика з телефону.

— Виходить, він слідкував за мною! — вдруге скала вголос Лілія.

Вона не була впевненою на сто відсотків, але відрізок часу між обома викраденнями був занадто малим, щоб встигнути вивезти дівчину з лікарні й витягнути хворого на агорафобію хлопчика кудись у місто. Вони перебували десь у одній з двох точок.