Очищення – не вандалізм

Лілія хотіла вистрибнути на вулицю і зупинити бійку, але цього не міг дозволити розробник маршруту. Він запланував для неї дещо жахливе, про що свідчили запахи. Хвилювання не могли притупити відчуття настільки, щоб поліцейська не почула запахів бензину та якоїсь іншої паливної рідини.

— Досить дивитися кіно! — пролунав у кінці відліку голос.

— Що робити далі? — запитала Лілія, не відводячи погляду від вікна.

— Глянь на діаграми, які мені вдалося викрасти в одного активіста. Він за це не образиться, тому що після моєї крадіжки їх просто стерли з комп’ютера, а жорсткий диск конфіскували твої продажні колеги.

Лілія мовчки оглянула документи, одразу здогадавшись про їхню вагу. Не потрібно було мати спеціальної освіти, оскільки розробник звіту готував його для широкого загалу, тому звів все до максимально простих параметрів. Йому вдалося викрасти у голови фінансового відділу міської ради електрону версію чорної бухгалтерії. Там було зафіксовано скільки хто з чиновників крав і кому носили хабарі місцеві бізнесмени, було розділено долі для вищих посад.

Інформація, яку скинув Лілії додаток, нагадувала справжню бомбу. З нею можна було відправити за грати десяток осіб з міського управління. Лікарня, рятувальна служба, освітній відділ, бізнеси, дозволи на будівництво, продажі та орендування за безцінь комунального майна, навмисне доведення до стану банкротства державних підприємств та неправомірні премії й виплати. Голова любила тримати всіх у сталевому кулаку, маючи на всіх компромат.

— Хто зібрав це все? — запитала Лілія.

— Секретар, якого навмисне здали поліції за непослух. Він підготував собі страховку і передав всі звіти місцевому активісту, який дав слово почекати із публікацією кілька місяців, доки бунтівник не втече з родиною за кордон.

— Це той секретар, якого пів року тому затримали у стані наркотичного сп’яніння за кермом? — запитала Лілія, зацікавившись розробками додатку.

— Хто ж такому повірить? — видав сарказм голос додатку. — Та й активісту не повірив ніхто, бо прийшли люди твого батька і конфіскували апаратуру. Тепер його родині погрожують розправою, якщо не триматиме язик за зубами.

Лілія відчула злість на кляту систему, яку захищала роками. Руками її колег прибиралися люди, котрі прагнули хоч на долю секунди повернути до міста справедливість. Їй наче стали зрозумілими емоції розробника додатку.

— Зверни увагу на цікаве прізвище!

На екрані з’явився фрагмент діаграми з виокремим червоним кольором прізвищем. Після цього поліцейській стало неймовірно соромно. Там йшлося про імена поліцейських, з якими потрібно поділитися чорним потоком. Десь на третій позиції зазначалося ім’я генерала Марчука. Навпроти стояв плюс.

— Кожному з них відплатять і про кожного дізнаються, але тобі потрібно помститися за стерту інформацію. Ти стреш всі їхні напрацювання!

Лілія навіть не питала яким чином. На рамці вікна хтось намалював смайлик, який посміхався і вказував на запальничку. Залишалося тільки взяти її та підпалити, але як тоді вибратися з палаючої будівлі назад на вулицю.

— За відступ не переживай! — прийшло повідомлення. — Вчися довіряти!

На екрані вистрибнув таймер з десятьма секундами. Поліцейську скував страх за життя, який міг поступитися тільки побоюванням за безпеку доньки. Лілія терпіла, доки не пробила третя секунда. Вона натиснула на запальничку і кинула її на доріжку з паливних матеріалів. Десь на мить їй захотілося ще запитати у додатка, як вдалося це все підготувати, але часу не залишилося. Та й секрету там не було якогось занадто продуманого. Порозливала суміші з бензином прибиральниця Галина Семенівна, яка не хотіла аби всі дізналися, що її син із земельного відділу дивився порнофільми з робочого комп’ютера. На кожну людина завжди знайдуться методи впливу.