Гнила риба

Щоб суперниця не знудилася під час пробіжки, додаток надіслав їй для настрою кілька цікавих відео. Для переходу в наступний раунд, вона мусила просто підкинути гнилу рибу на подвір’я міському панотцю. Після першого відео Лілія відчула, що зробити це буде не важко. Оникій Семенюк здавна славився у місті своїми витівками, але ніхто навіть не задумувався ніби за гульвісою може ховатися фінансовий маніпулятор.

Священник виманював кошти у вірян, не зупиняючись навіть перед відвертим шантажем. Двох жінок він змусив викрасти гроші, аби вони могли таємно здати пожертву. Нажите незаконним шляхом Оникій легко спускав на ігрових автоматах, знімаючи після служби рясу і стаючи простим чоловіком із згубними звичками.

Частина тверезих вірян намагалася позбутися впливу Оникія, тому вирішила скористатися правом переходу. Не змігши переконати решту, віряни вирішили побудувати у місті ще одну церкву, а стару покинути на поталу Оникію та його прибічникам. Однак появи конкурента панотець не бажав, тому всіляко підбурював своїх прибічників різними способами підривати будівництво. Якось він намовив чотирьох чоловіків побити запрошеного для контролю будівництва отця Антонія, який однією появою та життєвим прикладом руйнував монополію Оникія. У місті ще до Чорної Сови серед соціуму ховалися маніпулятори.

Лілія цих всіх деталей не знала, тому погодилася віднести рибу на місце. Її хвилював задум творця Сови, оскільки той нічого просто так не робив. Після появи риби могло статися щось подібне до розгрому поліцейського відділку. Для здогадів бракувало часу, та й Лілія не могла вдало сконцентруватися.

— Стоп! — перервав біг додаток. — Ти на місці!

Лілія завмерла і присіла. В одягу учасника гри вона ледве не нарвалася на кількох чоловіків, які з дерев’яними палицями патрулювали вулицю біля будинку Оникія. Вони ходили, як охоронці, по алгоритму, побоюючись зійти з маршруту та отримати за це сувору догану. Як виявилося, підкинути у вікно рибину не так просто. За подібне отець може поламати руки.

— Покажи чого тебе навчили у поліції! Підкидати ви добре вмієте.

Лілія не відповідала на докір. Вона спокійно підбігла до високого плоту і заховалася за ним. Їй чомусь ніколи не вдавалося побачити подібного житла у кліриків. Зазвичай це були скромні будиночки без зайвих речей, однак на неї дивився будинок, який нічим не поступався віллі міського голови.

Дочекавшись відступу караулу, Лілія підстрибнула і перебралася через паркан на протилежний бік. Некошеним подвір’ям їй вдалося дістатися аж до вікна у вітальню жреця. Його двір чомусь раптово перетворився на місце для збору прибічників. З будинку доносилися крики про Божу місію, про потребу іти та зруйнувати оселю Сатаниїла, про боротьбу з телефонами, за допомогою яких демони почали вселятися у підлітків і виводити їх на вулиці. Перед новим наказом додатку Лілія встигла почути, як Оникій оголосив про кінець світу.

Лілії стало страшно, коли вона уявила зіткнення озброєних фанатиків із підлітками на вулиці. В додаток до маніпулятора у мережі місто отримало ще й маніпулятора у реальності, котрий закликав боротися проти Сатани вилами.

— Кидай рибу у вікно! Нехай знають, з чого вона починає гнити!

Наказ додатку не залишав можливості відмовитися. Лілія завагалася і не натиснула вчасно. За це їй довелося побачити, як стілець з донькою посунувся на кілька сантиметрів ближче до краю конструкції. Ще пару таких рухів і вага тіла дотисне стілець, змусивши посунутися з місця.

Стрясши рукою після погрози, Лілія піднялася і жбурнула гнилі рибини у вікно із світлом. Там саме завершувалася проповідь Оникія. Спершу ніхто не встиг нічого помітити, але за кілька секунд почали верещати жінки.

— Тікай! — підказав Лілії додаток. — З ними ти не домовишся!