Зміїні феєрверки

Лілія мовчки сиділа над телефоном, не демонструючи переляку. На її екрані світилося повідомлення від додатку: «Один крок і вони полетять!» Очі детектива крутилися відділком, вишукуючи, якими способами супротивник може слідкувати за нею. Навколо були камери, ввімкнені ноутбуки, десятки колег ходили з телефонами та намагалися швидко видаляти повідомлення у своїх соціальних мережах, які міг використати додаток для дискредитації. За один вечір мережа стала небезпечнішою за реальність із перестрілками.

Через десять хвилин Лілія отримала нове повідомлення.

— Ти повинна вибратися з відділку! — наказував додаток.

— Як це зробити? — запитала вона. — Всі виходи заблоковано натовпом.

Минула коротка пауза, після якої додаток надіслав фото їхнього відділу з хорошою роздільною якістю. Збільшивши, можна було побачити навіть листування майора Вадима Луцика з коханкою, яка сварила його за те, що вчасно не видалив їхні інтимні переписки зі своєї сторінки. Тепер про них знала не тільки його жінка.

— Ти в моїй грі, тому чітко виконуй накази!

— Добре! — погодилася Лілія.

— Після виходу з відділку не вимикай фронтальну камеру. Я вважатиму, що ти таким чином виходиш з гри, і діятиму на власний розсуд.

— Я зрозуміла, — Лілія не мала вибору.

На екрані з'явилося нове зображення у форматі 3Д, за допомогою якого можна було краще роздивитися обстановку на поверсі. Маніпулятор сам, за допомогою маркеру, вказав векторною стрілою на якусь дивну коробку із змією. Вона знаходилася біля стола сержанта Сергія Гоцуляка, відомого всім копам забіяки, якого керівництво ледве терпіло. Востаннє Гоцуляк порозбивав вікна у автомобілі чоловіка на очах у його малолітніх дітей.

— Що це за коробка? — запитала Лілія.

— Твоя перепустка за периметр! — відповів додаток.

Лілія наблизилася до столу, за яким сидів з телефоном у руці сержант і активно відправляв комусь повідомлення. Поруч біля його лівої руки лежала купка паперів, кинута пачка дорогих цигарок та запальничка. Поліцейський нервово смикався, наче бажав негайно покинути гнітючу атмосферу відділу.

— Зараз він вийде на другий поверх! — прийшло нове повідомлення.

Лілія не припиняла дивуватися настільки добре автор додатку готувався до гри з нею. Він продумав всі кроки наперед і розставив потрібні речі на своїх місцях, щоб детектив змогла їх побачити без перешкод.

За мить телефон поліцейського завібрував і Гоцуляк одразу підірвався. Він поспішив до дверей, забувши про все на світі, у тому числі й цигарки. Для Лілії не існувало жодного бар’єру на шляху до коробки зі змією.

Вона поспішила на місце колеги і сіла за стіл. Тільки-но виконала наказ, як на телефон прийшло повідомлення з відео. На короткому записі їй довелося побачити п’яних колег, які вправляються у стрільбі з вогнепальної зброї серед білого дня на вулиці, доки неподалік проходять випадкові люди. На іншому відео Гоцуляк з напарником катаються після вечірки містом.

— Ти мусиш знати, що вони заслужили на гірше покарання, — написав по закінченні відео додаток. — Але поки тільки невинний жарт!

— Що мені робити? — поцікавилася Лілія.

— Закури одну з цигарок, але непомітно для інших.

Лілія обережно потягнулася за цигаркою, витягнула її з пачки й одразу зігнулася під стіл. Вона підпалила і затягнулася, намагаючись стримати сухий кашель. Неподалік хтось пройшов повз стіл, але не звернув на неї уваги.

— Тепер кинь цигарку у коробку! — наказав додаток.

Лілія завагалася, але рівно через три секунди побачила на екрані доньку і без роздумів виконала наказ. Вона й без маніпулятора встигла зрозуміти, що пора вшиватися з відділку, бо в коробці знаходилася ціла серія конфіскованих у затриманого хлопця феєрверків. Поки не почався концерт і не спрацювала пожежна сигналізація, детектив мусила зникнути.

Лілія вирвалася за наказом додатку до запломбованого аварійного входу, де на неї вже чекав ключ від замка. Коли вона прокрутила ним, зверху саме почулися вибухи феєрверків, котрі стали розлітатися відділком, дико лякаючи напружених поліцейських. Вслід за цим пролунала сирена і спрацювала система протипожежної безпеки, вода з якої стала заливати відділ за відділом. Дійшло до того, що сталося коротке замикання і згоріли кілька комп’ютерів.

Поки поліцейські панічно бігали між поверхами, через головні двері до відділку увірвався натовп. Лілія розуміла, що мусить думати про дочку, тому на відділок не зважала. Вона була готовою віддати життя, якщо доведеться рятувати рідну кров. Щоправда, розгнівані міщани не планували пробиратися вище другого поверху. Їх цікавили тільки переповнені бунтівниками камери.