Місто з відкритим доступом

Частина 3: "Фінальний квест"

Містечко вибухнуло за кілька хвилин. Наелектризоване протягом тижня повітря спалахнуло після першого сірника. Виснажені кризами, різними карантинами та соціальною окупацією люди вдихали повітря з вогнем і кидалися поширювати хаос, нагадуючи рухомі смолоскипи. Жоден соціолог не міг спрогнозувати до чого на практиці може призвести одночасне розкриття всіх міських таємниць. Перші паростки хаосу дав всього на всього один пост у мережі, в якому розробник додатку «Чорна Сова» повідомив, що на одну ніч він відкриє загальний доступ до всіх особистих сторінок у соціальних мережах і покаже справжню суть людей.

З настанням півночі хакер дотримав слова.
Поліцейські не могли зупинити безлад у містечку, оскільки виявилися заблокованими у відділку чисельним натовпом. Перші зіткнення викликали ще більшу напругу і до невеликого числа підлітків згодом додалися кілька тисяч бажаючих помститися охоронцям порядку. Моторошне відео, на якому детектив Лілія Марчук стріляє у власну доньку з іграшковим пістолетом, за годину набрало сто тисяч переглядів. У сусідніх містечках почалися аналогічні бунти молоді та розлючених міщан. Ніхто вже й не зважав на додаток «Чорна Сова» – всіх цікавило встановлення справедливості та покарання злочинців.

Лілія Марчук пів години плакала, не соромлячись поглядів колег. Вона підтвердила звання «Сталева Леді», натиснувши на гачок у кризовий момент. Ніхто вже й не розбирався, що детектив не знала про участь своєї доньки у небезпечній грі. Люди повірили першим постам у мережі, автори яких ділилися конфіденційною інформацією, згідно якої поліцейська добре знала хто під маскою і, не вагаючись, вистрелила. Лілії хотілося померти, лише б не переживати такого. Батька відвезли у лікарню з серцевим нападом, а доньку з вогнепальним пораненням, але вона не могла навіть з відділку вийти.

Відкриття сторінок для всіх бажаючих викликало багато дискурсів. На дев’яносто відсотків люди не підтримали таке, оскільки хакер опублікував за один раз занадто багато особистої інформації, але знаходилися й ті, кому його дії сподобалися. Значна частина міщан завдяки публікації побачила справжні личини тих, хто довгі роки їх очолював. Кожен бажаючий міг зайти за одним натисканням клавіші на електронну пошту чи вайбер судді та прочитати особисті розмови про останні рішення, аналогічно поліцейські хвалилися способами, як бити затриманих так, щоб не лишати синців – вони мали свій закритий чат, а про міську раду й говорити було нічого – там наче тільки гнилоту збирали.

Новини про масові заворушення після публікації не припиняли пачками атакувати відділок, хоча блоковані копи не могли навіть виїхати на виклик. Порохова бочка розривалася і ніхто не міг зупинити потужний вибух.