Початок хаосу

Старий вийшов до підлітків без кітеля і зупинився за два метри від них. Ніхто з бунтівників цього не очікував, тому всі раптово замовкли. На мить відновилася тиша. Голос з колонки не став перешкоджати розмові, оскільки й так зробив занадто багато для початку бунту.

— Діти, я прошу вас не вдаватися до насильства! — попросив генерал.

Лілія вилетіла вслід за батьком, побоюючись нападу. Розробник Сови був занадто хитрим маніпулятором і міг виманювати генерала для удару. Інакшими способами таких могутніх міських лідерів не скидають; детектив взяла з собою пістолет.

Після перших слів генерала натовп почав реготати. Якийсь хлопчик стрельнув у повітря феєрверком, а тоді знову відновилася тиша. Всім стало цікаво, чим ще спробує заспокоювати пристарілий генерал, який і так занадто довго засидівся на високооплачуваній посаді у поліції.

— Ви можете без масок прийти і розповісти про свої проблеми, — продовжив Марчук. — Я завжди відкритий, нікому не відмовлю у візиті…

— Ти нам не друг! — заревів чоловічий голос з натовпу.

— Ти повинен піти з поліції! — крикнула дівчина. — Злодій, корупціонер!

Лілія помітила, як батьку стало погано після почутого. Його серце було вже не таким міцним, тому гостро реагувало на кожен напад різким поколюванням. Марчук виглядав втомленим і задихався.

— Дітки, ви нічого не розумієте! Зупиніться і не намагайтеся дійти до крайніх мір! Поліцейські не стануть використовувати проти вас силу! Ми не варвари і не кидатимемося на дітей з кийками.

З колонки заговорив голос лідера бунту.

— Це ти нам кажеш, старий хабарнику? Тобі на електронну пошту іноді скидали звіти по чорній бухгалтерії. Ти один з головних злочинців на вулиці…

— Це не правда! — спробував крикнути у відповідь Марчук.

— Через тебе світ став небезпечним і нам довелося тікати від реальності. Ти нічого не робиш, коли твої підлеглі насміхаються з заяв про булінг у школі. Ти захищаєш злодіїв у міській раді, атакуєш невинних людей і запросто ламаєш життя. Не тобі вчити нас смиренню та покорі!

Марчук почав задихатися, відчуваючи прискорені удари серця. Лілія це бачила, тому намагалася відтягнути батька від натовпу у відділок, але впертий генерал не слухався доньки. Він за всяку ціну не хотів допустити, щоб пролилася невинна кров, а вулицю охопили акти вандалізму та мародерство.

— Зупиніться! — витиснув з себе генерал.

— Ніколи! — закричав голос з колонки.

— Ніколи! — підтримав його могутній рев бунтівних підлітків.

Учасники бунту почали стріляти в повітря феєрверками і сліпити димом. Лілія напружено дивилася на натовп, намагаючись випередити головний удар. Все було організовано, як вдала масовка для чогось набагато серйознішого – того, що здатне перекинути бунтарський дух з їхнього містечка в інші.

З хаосу натовпу Лілії вдалося помітити різке прискорення білявої дівчини, одягненої як Харлі Квін. Поки бунтівники далі стояли на своїх місцях і створювали димову завісу, тільки вона вирішила зробити щось активніше. Дівчина зблизилася з генералом, а тоді витягнула з-за спини пістолет і прицілилася.

Лілія відчувала, що немає вибору.

Поліцейська славилася врятованими життями, з роками до автоматизму напрацювавши навички. Вона встигла ще до того як дівчина прицілилася і натиснула на гачок, випередити її пострілом.

Мить пострілу встигла розчинитися у наелектризованому повітрі, тому ніхто її не помітив, однак падіння пораненої дівчини змусило всіх застигнути.

В один момент припинилися крики, вибухи петард та спроби кинути чимось. Генерал Марчук впав на сходах і схопився за серце, не маючи сили витримати жахливий біль.

Двоє поліцейських спробували забрати начальника у відділок. Тільки Лілія ніяк не реагувала на серцевий напад батька. Всю її увагу забрала на себе поранена дівчина.

Лілія тримала під прицілом дівчину і підходила до неї. Бідолашна не випускала зброю з рук, незважаючи на жахливий біль від рани. Інші стояли осторонь і не соромилися вести онлайн-трансляцію на свої канали, щоб весь світ побачив свавільне використання зброї.

Коли детектив наблизилася впритул і присіла над дівчиною, остання наважилася зняти з обличчя маску. Лілія вперше в житті так перелякалася. З-під накладеного гриму на неї дивилися очі доньки.

— Саша? — запитала здивована Лілія.

— До повернення справедливості я Чорна Сова! — відповіла дівчина.

Саша підняла пістолет і спрямувала в обличчя матері. Лілія більше не могла нічого раціонально осмислювати. За мить з іграшкового пристрою їй в обличчя бризнула червона рідина, яка нагадувала кров тварини.

Присутні навколо зрозуміли, що поліцейська стріляла у беззбройну дівчину і кинулися вулицями повертати справедливість за допомогою хаосу.