Надія на шпигуна

Експерти обслідували подвір’я Марчука за кілька годин. Вони не були шоковані сюрпризом, заявивши, що таку пастку могли поставити навіть діти. Вона не вимагала особливих приготувань і потрібно було тільки правильно розрахувати та встановити сигнальну ракету, яка запалювала доріжки з суміші. Зразок вогненної рідини взяли для експертизи, але ніхто й так не сумнівався, що її можна виготовити у гаражі за кілька хвилин.

Напад змінив емоційну ситуацію в їхній родині у гіршу сторону. Старий генерал злився і кричав на підлеглих, щоб терміново встановили причетних до нападу. Саша ніяк не могла відійти. Вона боялася, що нападники можуть у будь-який момент вернутися на їхнє подвір’я. Лілія подумувала приставити до неї охоронця, однак дівчина категорично відмовлялася від спостереження.

Новий робочий виїзд у місто почався з найважливішого. Лілія вирішила відвідати Ярослава, який обіцяв допомогти зі справою. Вона попередила про свій візит, але хлопець відмовив детектива від даремної трати часу. Він поки не мав чим похвалитися, крім реєстрації.

Ярослав розповів слідчій, що додаток мертвенно мовчить. Через друзів у мережі йому вдалося вивідати чутки про перезавантаження Чорної Сови на інший домен, оскільки кількість бажаючих зареєструватися настільки велика, що летять сервери.

Відмова Луніна ідеально вписалася у ситуацію. Тільки-но Лілія поклала телефон до кишені, як до неї зателефонували з відділку і попередили про виклик. На протилежному кінці міста двоє дівчат сімнадцяти років напали на офіс адвоката та пообливали червоною рідиною, розмішаною з вогняною сумішшю. Тільки зусиллями служби охорони вдалося випередити пожежу в офісних будівлях.

Все це означало, що Лілія ніяк не могла вирватися з алгоритму. Розробник додатку навмисне підкидав їй нові випадки психозу, щоб відволікти від чогось серйознішого. Навіть у повітрі відчувалися запахи дощу та бунту. Місто з дня на день все більше нагадувало наелектризовану деталь, готову при першому дотику вдарити током.

Лілія хотіла перекинути допити на когось з групи, але хлопці з відділку теж не мали вільної хвилини. Злочини ставалися й без впливу Чорної Сови. Місцеві хулігани відчували, що поліція кинула всі сили на додаток, тому не слідкує за ситуацією, і користувалися цим. За той час, поки Лілія допитувала бунтівних дівчат, у місті трапилися кілька випадків мародерства.

Коли підвечір надія майже згасла, знову задзвонив телефон. Лілія стрясла руками, злякавшись гудіння. Телефонував Ярослав Лунін, тож вона мусила відповісти якомога швидше. Віри у його здатність прорватися у ряди закритої організації за день не залишилося.

— Детективе! — схвильовано сказав Ярослав. — Вдалося приєднатися.

Лілія усміхнулася і витягнула з кишені блокнот для записів.

— Мені скинули завдання. А ще мушу вас попередити, що цієї ночі буде гаряче…

— В якому плані? — запитала Лілія. — Що тобі наказали зробити?

— Ламати сторінки у соціальних мережах. І не тільки мені. Якщо я все правильно зрозумів, цього вечора одночасно будуть здійснені кілька сильних атак. Чорна Сова наказує викривати ворогів справедливості, щоб інші могли їх маркувати та покарати... за війну проти дітей.

— Що означає війну проти дітей? — нічого не розуміла Лілія.

— Крадії справедливості, знищують наше майбутнє! — пояснив Ярослав.