На порозі

Тільки опісля півночі Лілія завершила роботу у відділку. Наостанок вона роздала завдання технікам, користуючись порадами колег із столиці. У них виникла ідея, як можна відстежити автора додатку. Після всього детектив могла сміливо звалитися на ліжко у батьковій гостьовій і вирубатися. Саша з дідусем повечеряли без неї й заснули задовго до повернення.

Поцілувавши доньку, Лілія відправилася на диван. Вона глянула на телефон і перечитала кілька повідомлень. Писав останній залицяльник, з яким вони познайомилися за три місяці перед завданням. Чоловік здався їй непоганим кандидатом для проведення часу, але далі інтерес чомусь не заходив. Лілія з роками відвикла впускати у життя когось іншого.

Спроба зайти у соціальні мережі перед сном звично закінчилася двома годинами сидіння там. Детектив затягнулася перечитуванням новин і швидко наткнулася на кілька груп з популярними постами підтримки додатку Чорна Сова. Її справді лякала кількість лайків та перепостів дітей та підлітків. Розробник вдирався до них у голови за допомогою утопічних ідей.

Коли пробила друга година, Лілія змусила себе викинути з рук телефон і спробувала заснути. Втома вимкнула її буквально на другій хвилині без пристрою. Детектив заснула, забувши про божевілля людей. Для неї ця справа ставала важчою і висмоктувала багато сил.

Через годину Лілії довелося терміново підніматися. Вона зірвалася з місця і вихопила пістолет, здорово злякавшись. У сусідній кімнаті заверещала Саша, яка прокинулася посеред ночі та помітила жахливий подарунок від додатка Чорна Сова.

Лілія залетіла у кімнату дочки з проханням показати їй, що сталося. Вслід за донькою залетів з бейсбольною битою генерал Марчук, забувши, що одягнений лише у широкі спідні труси-парашути та футболку. Старий і голим би вибіг, щоб не дати нікому образити доньку та онучку.

Вони застигли перед побаченим і не могли відвести погляди від вікна навіть на долю секунди. Перша хвиля паніки посилювалася, змушуючи відчути приплив адреналіну та злості. Хтось поставив на хвіртці до подвір’я генерала Марчука відрізану свинячу голову і запалив всередині неї свічки. Свиня дивилася з виваленим язиком та червоними очима.

Не стримавшись, генерал Марчук вилетів надвір з битою і попрямував до подарунка зловмисників. Йому хотілося спіймати хулігана і товкти битою, доки не приїде підкріплення. Однак, наблизившись до голови свині, старий сіпнув ногою за натягнуту нитку і раптом спрацювала розтяжка.

Лілія кинулася вслід за батьком, але не встигла зупинити його. Від нитки спрацювала сигналка і запалила цілу смугу з палаючої рідини, яка розійшлася подвір’ям та потягнулася у два напрямки. Перша стежка тягнулася до голови свині, запаливши її без особливих зусиль. Друга поспішала до стіни літнього будиночка. Від неї на стіні різко спалахнули палаючі літери.

«Генерал Марчук – бог корупції!».