Буденні справи

День видався насиченим та інформативним. Повідомлення атакували поліцейський відділок з різних сторін. Додаток ставав популярнішим з кожною годиною, набираючи нових учасників і в місті, і за межами міста, і за межами держави. Розробник додатку не приховував даних щодо чисельності гравців. У правому верхньому куті титульної сторінки «Чорної Сови» він виділив місце для цифрового табло, на якому фіксувалася поява кожного нового учасника.

Генерал Марчук наказав вивести табло з цифрами на головний кран у відділку, щоб всі офіцери бачили до чого призводить зволікання у слідстві. На очах у поліцейських, наче висів список жертв, який вимірювався сотнями та тисячами. Такого морального тиску вони ще не відчували ніколи у житті.

Посеред хаосу та паніки у відділку Лілія не зупинялася працювати. Вона провела допити всіх затриманих учасників і записала їх на відео, на випадок якщо потім захоче переглянути та виокремити спільні риси. Завдяки бесідам із учасниками додатку їй вдалося сформувати чіткі уявлення про алгоритм дії Чорної Сови, способи маніпуляції та вибору об’єктів для нападів.

В обід вона захотіла поїсти з батьком і обговорити справу, однак черговий сплеск активності додатку не дозволив зробити цього. Двоє школярів з восьмого класу атакували у масках тварин із закритими ротами відділення банку і облили директора кров’ю корови.

Не встигла Лілія зустріти у відділку заплакану дівчинку у наручниках, яка просила, щоб поліція не заарештовувала батька за викрадену солярку із станції, як прийшло чергове повідомлення. Чоловік сорока чотирьох років з металевою трубою напав на групу підлітків у міському парку та покалічив їх. Він не став тікати, сівши з телефоном у руках чекати поліцію. На запитання стосовно причин нападник відповів просто: «Це їм, скотам, за мою доньку. Я навчу це місто дотримуватися моралі!».

Ввечері Лілія прийшла додому і впала на ліжко, не маючи більше сили пересуватися. Навіть вечеряти не могла себе змусити. Кругом їй ввижалася проклята Чорна Сова із заклеєними очима та ротом. Хотілося якось відімкнути мозок і провалитися у порожнечу. Перший день слідства, а вже така жахлива втома та моральне виснаження від бесід.

Тільки вранці Лілія прокинулася і пішла снідати з донькою та батьком. Саша поводилася на диво бадьоро, відчуваючи приплив енергії. Генерал теж підтримував оптимізм, хоч пережив не менший моральний тиск за доньку. Як тільки Лілія приєдналася до родини, вони весело накинулися на харчі.

— Щось сталося, доню? — запитала Лілія.

— Пам’ятаєш ту дівчину з класу, яка створила групу, щоб цькувати мене? — запитала Саша, не соромлячись піднімати важку тему у присутності дідуся.

Лілія кивнула, розрізаючи ножем шматок бекону біля омлету.

— Вона вчора помилково опублікувала на своїй сторінці відео, на якому лижеться з хлопцем кращої подружки. Тепер їхній колектив розпався, бо не мають довіри одна до одної. Леся – її подружка, у відповідь викинула на свою сторінку відео, на якому Сніжана п’яна б’є дорожній знак головою...

— Ніщо тебе так не тішить, як війна між суперницями?

Лілія дивилася на дочку з уважністю психолога, щоб вловити реакцію.

— Тепер вони гризтимуться між собою і забудуть про мене! — не ховала усмішки Саша. — Я від них і так багато натерпілася за цей місяць.

— І що з цими дітьми твориться… — скривився генерал Марчук.