Дівчина, яка відмовилася

Лілія вирішила одразу поспілкуватися з батьками першої заарештованої дівчини. Сашу вона взяла з собою, але просила зачекати у машині. Їй не хотілося, щоб донька чула деталі про трагічну долю ровесниці.

Яна Зінченко постраждала від додатку першою, відмовившись виконувати завдання. Можливо, її вчинок стане тим фактором, який покаже іншим згубний вплив гри.

Техніки в кімнаті дівчини не залишилося. Експерти з відділку забрали всі цифрові носії та диски, оскільки на них могли залишитися сліди додатку. Однак батьки встигли роздрукувати із зламаної сторінки доньки листування з неіснуючим хлопцем, який наказував їй вчинити дещо протизаконне.

Лілія оглянула в їхній присутності листування, а тоді взялася заносити інформацію до блокнота. З кожним прочитаним повідомленням детектив розуміла якими методами розробник додатку впливає на підлітків.

Спершу він писав наповнені ідейним змістом листи, ділячись враженнями про недоліки міста, жорстоке суспільство та протизаконність, а тоді, ніби мимовільно, згадував про один «бунтівний» додаток для підлітків, яким остогидла бридка система нав’язування ідеалів прогнило соціуму.

Яна зареєструвалася у додатку і погодилася виконати перше завдання – кинути цеглиною у вікно директору школи. До цегли маніпулятор наказав їй примотати записку з надписом: «Припини брати хабарі за оцінки!».

Для Яни ця тема була особистою. Свого часу через такі речі вона не отримала золотої медалі. Однокласники купили бали, тому дирекція вирішила для статистики зрізати її за допомогою оцінки з фізкультури, принизивши цим.

Дівчина виконала завдання, що підтверджувала зареєстрована у поліції заява. Ніхто так і не здогадався про її причетність, але гра на цьому не зупинилася. Додаток запропонував зробити щось інше, набагато жахливіше. Яна відмовилася.

Далі нічого не було відомо, хоча Лілія здогадалася, що скоріше за все незнайомець погрожував розповісти про перше завдання, якщо вона не схоче виконувати друге. Подібні методи могли добити налякану дівчину.

Попрощавшись з батьками, Лілія забрала роздруківки і пішла до машини. Донька стояла, спершись руками на капот. У салоні можна було задихнутися через високу температуру.

— Добре, що ти прийшла, бо тут душно і страшно, — сказала Саша.

— Що тебе налякало? — здивувалася Лілія.

— Он з того вікна, — показала пальцем Саша. — На мене дивився хлопець, який ховався за шторою, наче якийсь збочинець.

Лілія поглянула вгору і помітила хлопця за шторою. Вона вийшла на тротуар, щоб помахати йому у відповідь. Він теж виявився ввічливим.

— Боже, як же він змінився! — заявила Лілія.

— Ти знаєш цього хлопця? — запитала Саша.

— Я колись врятувала його від викрадення, — усміхнулася Лілія. — Виродки затягнули малого до швидкої і намагалися вирізати органи на продаж. Він це все бачив, тому з того часу страждає на агорафобію і не виходить з квартири.

— Ого, як цікаво…

— Ходімо привітаємося! — запропонувала Лілія.