Чорна Сова

Поліцейські швидко прибули на місце трагедії, тому встигли затримати розгнівану дівчину. Вона не зупинялася стріляти навіть після їхнього прибуття, наче й не боялася затримання. Знервовану Яну закували в кайданки та повели до автомобіля на очах у батьків, котрі перелякано дивилися та плакали, благаючи відпустити доньку.

Ярослав водночас перетворився із хлопця, якого ніхто ніколи не бачить, у головного свідка. Поліцейські одразу кинулися його допитувати, але він не впустив їх у будинок, обмежившись відповідями з-за дверей. Двоє сержантів виявилися тактовними і погодилися зачекати з розмовою до приїзду батьків.

Сергій Лунін прилетів на місце злочину ще до синового дзвінка. Коли йому розповіли про стрілянину в їхньому дворі, рятувальник навіть не питав за кого йде мова. Він одразу подумав про найгірше і покинув пост. Чоловік не міг собі пробачити ще того випадку з аквапарком.

Щоб не травмувати сина ще більше, старший Лунін погодився впустити в будинок лише одного поліцейського. Сержант Емілія Лукашук, яка єдиною з колег мала психологічну освіту, зайшла поспілкуватися з Ярославом.

На здивування юного хакера, вона виявилася приємною жінкою. Під час розмови він навіть не відчував дискомфорту, звичного для людей з агорафобією.

Годинний діалог виснажив Ярослава, однак вибору у нього не залишилося. Йому довелося розповісти, що бачив як сусідка довго сиділа перед ноутбуком, відчинивши навстіж вікно і плакала. Потім вийшла на балкон і довго стояла там, доки не взялася за зброю. Також довелося згадати викинутий телефон.

Сержант Емілія не стала довго відкладати – після отриманої інформації зателефонувала до слідчого, поділившись даними. У відповідь вона почула від нього, що всю комп’ютерну техніку та уламки телефона з двору експерти вже встигли зібрати. Як виявилося, дівчина стріляла не тільки у повітря, а й по власній квартирі.

— Я дякую вам за мужність, Ярославе! — попрощалася поліцейська.

— Яку мужність? — несміливо запитав Ярослав.

— Не кожен на вашому місці зважиться одразу допомогти слідству.

Ярослав опустив очі до столу, не вміючи приховати сором’язливість. Він провів мовчазним поглядом чарівну сержантку до дверей.

— Що сталося з тією дівчинкою? — запитав у поліцейської Сергій Лунін.

Ярославу вдалося добре почути слова батька, а також ту страшну назву, яка пролунала у відповідь на запитання. Поліцейська намагалася говорити пошепки, але слух молодого хакера вловив суть сказаного нею.

— Яна стала третьою жертвою Чорної Сови. Таке вже ставалося у місті.