2

Тим часом мала Мері вже встигла доїсти свій обід.Вона сиділа та чекала на маму,та дивилася по різним бокам.Тут було доволі таки не багато людей,більшість з яких були гремезні чоловіки,які приходили сюди аби випити,та поговорити.Мала не знала що робити. Пройшло багато часу ніхто так і не прийшов по неї.Вона була трохи засмучена але все таки вона була впевнена що мама прийде за нею.

      Вечеріло. Кухар подивитися на неї,

-хей ти дівча що ти тут так довго робиш?ти так довго одна,де та жінка що залишила тебе?

-Мама прийде за мною,-сказала вона тихим голосом

-Прийде,а чи ти впевнена !?ось ! І куди вона пішла-сказав кухар обурено-залишила дитину й тікати як я повинен це називати!?-він обурювався та Мері дивилася на нього своїми великими очками

-мала вже ніч,по твоєму акценту чую що ти не звідси, та що я повинен з тобою робити,-він обурювався більше та більше з кожним разом,-куди вона пішла,що вона тобі сказала ??

-Вона...мама сказала чекати на неї 

-Чекати твоя мати покинула тебе,вона залишила тобі на не знаю чию попіку і втекла ти хоть знаешь як це називається!?

-як?

-Я й сам не знаю

-Моя мама не така вона не могла мене просто так залишити тут я не вірю,вона прийде напевно вона просто десь заблукала або..-Мері дивилася вниз.з її очей текли сльози,як це так мами не має де вона зараз,чому цей чоловік  такий обурений та злий,що їй робити...

-Ти тут плач не плач ніщо це не зміне,сиди тут подивимося може вона й справді прийде пізніше.-він пішов назад на кухню,а Мері зосталася сидіти на стільчику,для такої малой дитини це було важко,люди дивилися на неї але особливо всім було байдуже,ну мала сидить то хай й сидить.А обурений кухар тим часом мив посуд-ну ви це бачили які люди пішли втекти а дитину зоставити тут,як це розуміти га?!?!?!-він почав мити посуд більш агресивно в його голові було багато думок,-що робити з тією дитиною в неї тут нікого не має а в притулках зараз стільки дітей що хоть відгребай всі все одно не відгребуться.

-ех,мала вже пізно та твоя мама не прийде-сказав він та подивитися на неї.Мері сиділа з похнюпленим обличчям вона ще була маленька(приблизно 5 років)та мало що розуміла в житті,вона пам'ятає та знає що мати та батько піклуються про неї та люблять ,але тоді чому чому вона тут одна з цим старим дядьком як щось каже та де її мама чому вона не тут, а Мері сама без жодної людини обличчя якої вона знає та що буде з нею.-так мала ти тут мені не реви -він сказав сурово але в ньому була крапля жалості в його очах до неї.-Добре слухай сюди,сьогодні ты підеш зі мною а потім я буду думати що робити далі,добре?-Мері подивилася на нього її очі ще були вологі ,вона не знала що робити поряд не має мами чи тата які би сказали їй чи можна йти чи ні,тому вона вагалася,але все ж таки вона була втомлена та не мала багато сил тому просто вона кинула йому.Кухар підняв її зі стільця та виніс з харчівні.Запір харчівню на ніч та подивитися на Мері й почав йти.

-Послухай сюди дитино,ми йдемо до мене до дому я старий та живу один, в мене не занадто гарне місце для проживання,по твоєму одязі бачу що ти панянко напевно ще не бачила таких місць як те,але не хвилюйся поруч зі мною з тобою буде все гаразд-він подивитися на малу його очі були м'якими та він злегка посміхнувся,Вони йшли,Мері була втомлена тому заснула в нього на руках ,а чоловік продовжував нести її по вде стемнілій вулиці.

         Потім вони підійшли до великого але темного та непривабливого будинку.Це був високий кремезний будинок,в якому було багато вікон та він був сірий а в ночі здавався чорним.Чоловік підійшов до кремезний дверей які він відчинив зі скрипковому, та потім зачинив.Той скрипіт був настільки неприємний що Мері прокинулася,вона подивилася по бокам та побачила наскільки темно було в коридорі та запах був також не з приємних.Вона притулилася до чоловіка сильніше її очі були наповнені жахом.Вона вперше побачила місце потібне такому.Чодовік побачив що вона налякана сказав:"не бійся малютко,я тут поруч це просто будинок."Він почав підніматися сходами з дівчинкою та ліхтарем у руках.Мала дивилася по бокам,стіни були сирі та сірі,сходи були такі старі що скрип був нестерпно болючий для вух людини(для віх комаря напевно також),а стеля  була високо,високо.Потім вони піднялися на потрібний поверх та чоловік підійшов до двері та почав її відкривати.Двір була сіра але на ній було намальовані різні малюнки,видно було що малювала дитяча рука та те що цей малюнок був намальований доволі таки давно.Нарешті старий відчинив їх поставив малу на підлогу та сказав :"Заходь малятко але будь обережно не перечипись через щось та не впади.Мері тихо та обережно зайшла,хоча раніше в житті обережність їй не знадоблювалася але в цей раз все було трохи по іншому.Чоловік зачинив двері за собою та провів малу до ліжка :

-можеш спати сьогодні зі мною,добре?

-так-вона пробурмотіла та намагалася залізти на ліжко ,але воно було занадто високе для неї.чодовік посміхнувся коли він це побачив.-Давай допоможу- він поклав її у ліжко воно було доволі таки м'яке, та велике потім він ліг поруч.Мері заснула швидко,зате він не міг заснути довго все думав про те що йому робити з його новою проблемою.