ГЛАВА 13

Я дивився на чорну намистину.

Вона лежала біля хреста.

Наче хтось спеціально поклав її саме туди.

Я хотів підійти.

Марія різко схопила мене за руку.

— Не чіпай.

— Чому?

— Не знаю.

— Тоді звідки ти знаєш, що не можна?

Вона подивилася на намистину.

— Бо я вже бачила її.

Я мовчав.

— Де?

— Під водою.

Мені стало холодно.

Я зробив крок назад.

А намистина раптом сама покотилася до мене.

Я завмер.

Вона зупинилася біля моєї ноги.

Потім піднялася в повітря.

Марія відступила.

— Северине...

З намистини почав виходити чорний дим.

Він стелився по підлозі.

Потім почав підніматися.

Дим зібрався в людську постать.

Ту саму.

Без лиця.

Я схопив хрест.

— Воно повернулося.

Постать подивилася на мене.

— Віддай.

Я тримав хрест перед собою.

— Ні.

— Віддай.

— Ні.

Воно зробило крок.

Марія стала переді мною.

— Не чіпай його.

Постать повернула голову до неї.

— Ти досі думаєш, що він врятує тебе?

— Він не такий, як ти.

— Він буде таким.

Марія похитала головою.

— Ні.

— Буде.

Постать підняла руку.

Марія впала на коліна.

Я кинувся до неї.

— Маріє!

Вона схопила мене за руку.

— Не торкайся мене.

— Чому?

— Воно перейде.

Я відпустив її.

Вона дивилася на мене.

— Іди до річки.

— Знову?

— Так.

— Навіщо?

— Там місце, де все почалося.

— І що я маю там зробити?

Вона подивилася на чорну намистину.

— Віддати йому те, що воно шукає.

Я подивився на намистину.

— Це?

Вона кивнула.

— Але якщо я віддам...

— Воно забере тебе.

Я мовчав.

— Тоді що робити?

Марія заплакала.

— Я не знаю.

Постать почала наближатися.

Я схопив намистину.

Вона була крижана.

І раптом почув голос діда:

— Біжи до річки.

Я подивився на Марію.

— Ти теж це чула?

Вона кивнула.

— Це не Сенько.

Я знав.

Ми вибігли з церкви.

Над селом уже була ніч.

Річка шуміла.

Вода заливала берег.

Ми стояли перед нею.

Марія подивилася на мене.

— Якщо зайдеш у воду, не обертайся.

— Чому?

— Бо воно покаже тобі тих, кого ти любив.

Я стиснув намистину.

— І?

— Ти захочеш повернутися.

Я подивився на темну воду.

— А якщо не повернуся?

Марія довго мовчала.

Потім тихо сказала:

— Тоді, можливо, залишишся живим.