2 розділ

Коли я підійшла він навіть не обернувся. Я, як і всі інші учні звикла до цього.  Але зараз ситуація серйозна, про тебе збирають інформацію а ти про це навіть не знаешь. Чому саме до нього? А до кого ще? Тим паче у нього був самий.. страшний секрет з усіх.

— Макс, привіт. Треба поговорити.

Він зняв один навушник. Він підняв на мене свої блакитні очі.

— Говорити? Про що?

Я взяла його за руку і потягла до спортзалу. Добре що хочь не нагрубіянив як завжди. Він неохоче піддався. Ми підійшли до спортзалу, біля якого не було жодного учня. Саме тут я можу спокійно розказати про блокнот, Катю, та секрети.

— Господи, Аліна, що ти робиш? Не можна було поговорити там? Що це за військові таємниці?

— Не  панікуй, я не кусаюсь. Короче, ти дружив колись з Катею?

Макс поглянув на мене, вираз обличчя видавав його здивування та роздратування.

— Ну дружив, і що? 

— А зараз чому не спілкуєшся?

— Навіщо тобі ця інформація? Що за допит?

Звичайно він нічого не розповість. Але якщо мої догадки дійсні, то наступним постраждає Артур. 

— Макс, ситуація така, я прослідкувала за нею і..

Він перебив мене.

— Ти слідкуєш за людьми?! 

— Ти не дав  мені договорити! Не за всіма. Я прослідкувала з особистих причин.. короче, я знайшла блокнот, і секрети наших однокласників.

В його очах прослизнула нотка паніки, яку він так старанно намагався заховати за маскою байдужості. Звичайно я це помітила, адже я заступниця шкільного психолога.

— Як смішно, ти все сказала? Я можу йти?

От же йолоп! Я йому серйозно кажу, а він... ну добре.

— Ну.. я наприклад знаю що тебе вважають вбивцею. Тепер ти мені віриш?

Його очі спалахнули злістью. Напевно він намагався про це забути. Схоже я перегнула..але я його не звинувачувала. 

— Це вона тобі сказала? От же стерво..

— Господи, чім ти мене слухаєш? Говорю, що у неї є блокнот, в якому записана вся ця інформація, глухий чи що?

Дзвоник зазвонив. Саме вчасно! Як завжди! Макс подивився на учнів які йшли повз нас, а коли вони пройшли, він сказав:

— Зараз, ми прогуляємо урок, і ти мені все покажеш, добре?

Я кивнула. Прогулювати уроки я не любила, але що вдієш, справа можно сказати благородна. Ми пішли на урок. Зараз була біологія, шанс втекти з її урока та без скандалу, був маленький.

Після уроку пройшло пять хвилин, а таке відчуття, наче вічність. Мої думки заповнювали ті написи що я прочитала. Навіщо їй це? Щоб просто пускати чутки?

Мене від думок відірвали слова Макса.

—Марія Валеріївна,  можна вийти?

— Максе, перерва для кого? Добре іди.

Він встав із-за парти і кинув погляд на мене, мовляв "Тепер ти".

Пройшло п'ять хвилин, і я вирішила що зараз саме час.

— Марія Валеріївна,  можна вийти?

— Да що ж таке. Аліна, ти вирішила прогуляти мій урок разом з Максом? 

Я кашлянула.

— Ви що? Ні звичайно.

—Добре іди.

Я встала і вийшла з класу, на сходах в коридорі мене чекав Макс.

— Господи, нарешті. Чого так довго? Не могла вийти раніше?

— Вчителька і так щось запідозрила. Часу мало, йдемо вже.

Я озирнулася, навколо нікого не було. Я пішла на нижній поверх до тієї самої комірчини.

Коли ми відчинилися двері комірчини під сходами, я не побачила блокнота. Ну звичайно! Вона ж говорила що комусь його віддасть.. але кому? І чому я раніше не згадала..

— Ну і де блокнот? 

Я кинула погляд назад, і зустрілася поглядом з Максом.

— Вона його забрала.. і схоже комусь віддала, я чула як вона по телефону говорила

— А ось мені здається що ти все вигадала.

— Для чого мені це? Ти думаєш я спеціально прогулюю уроки? 

Він зітхнув.

— Добре, йдемо на уроки. Потім вирішимо.

Я кивнула. Так це було розумне рішення. Ми розвернулися та пішли, на сходинках він неочікувано порушив тишу.

— Я знаю що про цю ситуацію знає більшість, але не смій нагадувати, зрозуміла?

— Так.

Він намагався зробити свій тон переконливим і застережливим, але хвилювання його видавало. Схоже.. Катя про це вже стигла розповісти, а він просто не хоче про це згадувати. Звичайно.

Ми повернулися до класу.

— Нарешті, я думала ви вже не повернетесь. Чому разом?

Вчителька посміхнулася, натякаючи на те що ми прийшли разом.

— Просто повернулися одночасно, ось і все.

— Добре, сідайте.

Ми сіли, та почали слухати урок.