1 Розділ

Звичайний ранок Максима починався з того, що він дивився відеокліпи в Інтернеті, щоб розібратися, яку музику слухати на дорозі до роботи. Він вже встиг прослухати кілька кліпів, коли дзвінок від його начальника обірвав музику. Максим відповів на дзвінок.

"Максим, тобі потрібно негайно прибути до місця злочину в центрі міста. Адресу я скину тобі на вайбер", — сказав Віктор Григорович грубим голосом.

Максим Ющенко швидко зібрався і вирушив до місця злочину, не знаючи, що чекає на нього в Чернігові. У це місто зі столиці його перевели недавно — два дні тому. "І все через того мажора", — гнівно міркував слідчий, крутячи руль "Ауді", яким він керував, їдучи вулицями незнайомого міста.

На Болдиній горі було багатолюдно. Але то були не туристи, які зазвичай прогулювалися тут вечорами. Тут походжали поліцейські, які охороняли периметр злочину, огороджений червоною стрічкою. Слідчий привітався з колегами й рушив до місця, де стояв судмедексперт Іван Печериця.

— Що тут? — запитав Максим, коли судмедексперт глянув на нього.

— А ти сам поглянь, — відповів Іван та відкрив біле покривало.

Те, що побачив Максим, мало не змусило його виблювати. Але прохолодне березневе повітря не дало йому осоромитися перед новими колегами. На землі лежало тіло молодої жінки з рудим волоссям. Її одяг був порваний, і на оголеному тілі виднівся напис, зроблений, ймовірно, паяльником чи іншим гарячим інструментом.

GAME OVER

Під трупом виднілася запечена кров, що згорнулась від високої температури. Прохолода відчувалася не тільки в повітрі, а й у жилах слідчого.

— Може, для вас, київських, це звичка, але для нашого міста це вперше, — Іван вивів своїми словами слідчого зі ступору.

Максим тільки заперечно кивнув. З таким йому зустрічатися ще не доводилося.

— Як вона померла? — запитав він у колеги.

— Попередньо можна сказати, що її задушили, — пояснив судмедексперт, накриваючи тіло назад простирадлом. — Напис на тілі, ймовірно, зроблений паяльником, але остаточні висновки можна буде зробити після розтину та лабораторних досліджень.

— Її зґвалтували? — запитав Максим.

— На перший погляд, слідів сексуального насильства не виявлено, але детальні висновки можна буде зробити тільки після гінекологічного огляду і аналізів, — уточнив Іван.

— Чи є якісь сліди вбивці на місці злочину?

— Поки що явних слідів не знайдено, але ми продовжуємо огляд. Судмедексперт може повідомити про біологічні сліди тільки після лабораторних досліджень, — відповів Іван, допомагаючи фельдшеру вантажити тіло у швидку.

"Значить, професіонал", — слідчий озирнувся навкруги. Весняне сонце освітлювало все навкруги. Де-не-де залишалися не розмерзлі пасма снігу, що нагадували про зиму. Але навряд чи цей день, після побаченого, можна назвати прекрасним. Тут до нього підійшов поліцейський.

— Максиме Вікторовичу, вдалося дізнатися, хто жертва.

— І хто це? — Максим Вікторович з цікавістю поглянув на колегу.

— Це Марія Рудьковська, — мовив поліціянт. З його виразу обличчя можна було зрозуміти, що ім'я жертви є відомим для нього.

— Хто вона? — слідчий дістав блокнот, щоб записати отриману інформацію.

— Ну як хто, — здивовано мовив поліцай, ніби все і так зрозуміло, — місцева бізнесменка. Власниця компанії, яка випускає комп'ютерні ігри.

— Що випускає? — Максим не міг одразу второпати почуте. Він навіть обернувся на місце, де лежало тіло небіжчиці. В його голові одразу пригадався напис, вирізьблений на її мертвому тілі. Напис, який всі гравці комп'ютерних ігор знали як "закінчення гри". Нібито вбивця хотів показати, що гра жертви, себто життя, вже дійшла кінця. "Невже вбивця якийсь божевільний геймер?" — міркував Максим Вікторович.

— Ну, комп'ютерні ігри, — перервав роздуми слідчого поліцейський, — її фірма випускала гру за мотивами легенди про місто "Чорна могила". Тут всі в неї грали. Я навіть пройшов за один день, — похвалився поліцейський колезі.

Сидячи через пів години в кав'ярні та попиваючи каву, Максим намагався зібрати всі пазли до купи. Чорний гіркий напій завжди надавав сил. Але нічого не клеїлося. Він не міг припустити жодного мотиву потенційного вбивці, який так жорстоко вбив жінку, залишивши на ній послання. Щоб якось розібратися в цьому всьому, він відкрив ноутбук і перейшов на сайт компанії, в якій працювала Марія Рудьковська. Невдовзі на його екрані засвітилася заставка гри "Чорна могила" під якою було гасло:

"Поринь у таємницю минулого".