«Люди, яким я довіряю»

Світ мафії — це арена, де самотність ховається навіть за гучними тостами. Але мені пощастило. Я зустріла тих, хто не просто пройшов зі мною крізь бурю — вони самі стали її частиною.
Люди, яким я довіряю. Люди, які — це я. І моя "Чорна Корона".



Аріана Блейк 

Ми з Аріаною познайомилися не в кабінеті чи на вулиці — а на дні темного підпільного казино, де доля вирішується одним рухом руки, а життя — ставкою. 

Вона сиділа спокійно, наче на троні. За столом — мов королева, що знає кожного свого підданого й їхні думки наперед. Шулер за шулером програвав їй з насупленим лицем, але вона лишалася байдужою. Її очі — холодне срібло. Її розум — крижаний ніж. 

Я спостерігала за нею, знаючи: це не випадковість. Це — сигнал. 

Вона сама підійшла до мене, злегка усміхнувшись, і мовила: — Якщо хочеш виграти війну, потрібен не пістолет. Потрібен план. 

Ми обоє знали — з цієї миті все змінилося. 

Її логіка бездоганна. Її емоції — під замком. Її прізвище — добре відоме Ліаму. Але тоді я ще не знала, що вона не просто союзник… Вона — його кров. 

Аріана стала моїм мозком. Моєю тінню. Моєю правою рукою.
І коли прийде час — її справжня роль у нашій історії здивує кожного.



Дерек Хант 

Дерек з’явився тоді, коли я була на межі. Моя влада ще трималась на нитці, вороги обступали з усіх боків. І саме в ту мить, коли вулиця вибухнула кулями — він кинувся вперед. 

Закрив мене собою. 

Три кулі. У груди. В плече. В живіт. Він не зомлів. Лише прошепотів: — Стояти треба до кінця. 

Медики не вірили, що він виживе. Але він вижив. Став моїм охоронцем. Моєю стіною. Моєю залізною опорою. 

І що найважливіше — він ніколи не питав чому. Просто стояв поруч. Без питань. Без сумнівів. Завжди.



Емілі Брукс 

Вона не прийшла до мене — вона проникла. 

Мій зашифрований канал — таємний, як глибини океану — раптом спалахнув повідомленням: 

"Я там, де хочеш бути ти." 

Спершу я подумала — ворог. Потім — геній. І лише згодом — союзник. 

Коли ми зустрілись, вона виглядала звичайною — джинси, капюшон, погляд трохи вбік. Але в її очах — коди, логіка, контроль.
Вона знала все. І могла стерти все. 

Емілі стала моїм невидимим арсеналом. Якщо світ має нервову систему — вона тримала її у своїх руках. 

Ейден Роус 

Про нього шепотіли в коридорах. "Він не програє", — казали. "Він привид", — додавали інші.
Я хотіла побачити легенду на власні очі. 

Я спровокувала його. Підставила. Створила ситуацію, де він мав або здати мене, або згоріти разом зі мною. 

І він обрав вогонь. 

З того дня він — мій кілер. Він не говорить зайвого. Не вагається. Він приходить у ніч — і за ним залишається тиша. 

Ніхто не знає, де він. Але всі знають: якщо Ейден прийшов — усе вже вирішено.




Скарлетт Найт 

Скарлетт — це не просто ім’я. Це настрій. 

Я вперше побачила її на аукціоні смерті. Там продавали секрети — за золото, кров або обіцянки. Але вона не купувала. Вона просто увійшла. 

І зал тремтів. 

Скарлетт не піднімала голосу. Не діставала зброї. Але кожен відчував — вона небезпечніша за всіх. Її слова — шепіт, що міг зупинити війну. 

Я запропонувала їй стати моїм переговірником. Моєю зброєю без звуку. Моєю дипломатією в пеклі. 

Вона прийняла. І жодного разу не підвела.



Марк Делані 

Він керував найманцями так, ніби це оркестр. Його бойова група була точною, мов годинник, і небезпечною, як ножі у темряві. 

Я зустріла його після одного з найкривавіших нападів на наших людей. І замість злоби — в його очах була повна тиша. 

— Куди ми йдемо? — спитав він тоді, коли я зробила йому пропозицію. 

Я посміхнулась: — На трон. 

Він не засміявся. Не заперечив. Лише кивнув. І залишив усе — заради "Чорної Корони". 

Тепер він очолює наші операції. Він не просто боєць — він стратег у шрамах.



Ми різні.
Розум і м’язи. Холод і вогонь. Шепіт і вибух.
Але разом — ми незламні. 

Моя команда. Моя сім’я.
"Чорна Корона" — це не я одна. Це ми.
І наш час — ще попереду.