24

Вона нафарбувала губи яскраво-червоною помадою, дістала з сумочки флакончик парфумів та бризнула по краплі на шию та зап'ястя. Надягнула темні окуляри. Тепер Чорна королева виглядала бездоганно й могла вирушати підкоряти серце Влада.

Поглянула на екран мобільного —  19.05, якраз добре — невеличке запізнення доречне, щоб чоловік не думав, що дівчина мчала на побачення щодуху, але, разом з тим, і не настільки тривале, аби він почав дратуватися.

Вона ще раз прискіпливо оглянула себе у дзеркалі й лишилася задоволена побаченим. Відчинила двері й вийшла у коридор. І тут сталося непередбачуване — Єва зіткнулася лоб у лоб з якимось роззявою у стильному темно-сірому світшоті та джинсах. Він мало не збив її з ніг, але встиг підхопити під руку, і Єва уникла падіння. Проте окуляри злетіли з її обличчя і опинилися на підлозі. Чоловік швидко нахилився, підняв їх і подав дівчині.

— Вибачте, будь ласка, — промовив він англійською, і раптом спинився, як укопаний.

— Єво! Яка несподіванка! — широка посмішка розквітла на його обличчі. — Я тільки подумав про тебе, аж тут святий Валентин сам привів тебе в мої обійми! 

Єва стояла і здивовано витріщалася на нього. Кого-кого, а Джеймса вона точно не сподівалася тут зустріти! 

— Звідки ти взявся? — непривітно мовила вона. 

 — О, моя люба, я теж безмежно радий тебе бачити, — він, незважаючи на те, що дівчина опиралася, схопив її в обійми і поцілував у щічку. — А у вас що, маскарад? Чи ти маєш виступати на сцені? Пам’ятаю, як ти запрошувала мене на виставу свого театру у Лондоні — то було круто! 

Його ентузіазм діяв Єві на нерви. Адже вона запізнювалася на зустріч зі Владом, а від Джеймса відкараскатися було складно. Це вже вона знала з власного досвіду. Він був із розряду тих безцеремонних людей, які завжди бачили і чули тільки себе.

 — Ти не сказав мені, що будеш в Україні, — їй, нарешті,вдалося розтиснути кільце його  рук та вирватися на волю. Поправила перуку й поглянула на себе в маленьке люстерко, що знайшлося у сумці — наче весь макіяж був на місці.

 — Я сам не знав, це вийшло спонтанно… Точніше, мені було відомо, що я матиму поїздку до вашої країни, але я не знав точно, коли це трапиться. Ну ось, я тут. І вирішив зробити тобі сюрприз. Він вдався, правда?

 — Ще й як, — пирхнула Єва. — Слухай, Джеймсе, я не маю часу. Давай ми зустрінемося і поговоримо іншим разом.

 — Ні, ну як це — “іншим разом”? — ображено вигукнув англієць. — Я так чекав цієї миті, коли побачу тебе! Невже ти зараз просто візьмеш і підеш?

 — Саме так, — кивнула Єва. — Вибач, але в мене ділова зустріч. Зателефонуй мені завтра, чи напиши в месенджер, і, може, я знайду для тебе хвилинку у своєму розкладі.

 — О, ти така зайнята, що в тебе вже й побачення з любов’ю всього твого життя має бути заплановане в щоденнику? Ні, я тебе нікуди не відпущу! Піду з тобою на ту зустріч, почекаю, поки вона завершиться, а далі ми продовжимо святкування… в більш інтимній обстановці.

Він вкрадливо посміхнувся і знову спробував її обійняти.

Більше за все на світі Єві хотілося зараз добряче тріснути його чимось важким по довбешці, щоб аж зірки в очах засвітилися. Самовпевнений йолоп! 

 — А твоя дружина, вона теж тут? — спитала дівчина, ледве стримуючись, щоб не виказати все, що думає про  свого співрозмовника. 

 — Ні, вона залишилася в Англії, — безтурботно відповів Джеймс. — Нам ніхто не заважатиме, люба!

Єва озирнулася в розпачі. Якби ж то можна було зараз стати невидимою, або щоб із Джеймсом, як у кіно, сталася амнезія, і він назавжди забув і її, і їхні стосунки. От чому у реальності таких див не трапляється?

У її житті ж сьогодні  відбувалися тільки неприємні сюрпризи. Певно, святий Валентин за щось дуже на неї розгнівався. Бо вона побачила, що по коридору в їхньому напрямку прямують її батько з Віктором. Вони ще не впізнали Єву, адже вона все-таки виглядала зовсім інакше, ніж ще півгодини тому. Проте її батько знав Джеймса в обличчя, а як угледить його, то обов'язково уважніше придивиться до його супутниці. І коли здогадається, що це Єва — буде не просто скандал. Трапиться справжній Армагеддон, і тоді точно про побачення із Владом доведеться забути.

Єва швиденько начепила на носа окуляри, взяла Джеймса під руку і потягла по коридору в протилежному напрямку — щоб не зустрітися з батьком. 

 — Давай вийдемо на хвилинку, — промовила вона впівголоса. — Я не можу тут розмовляти.

 — Добре, як скажеш, кохана. — Джеймс зрадів, бо її поведінка давала йому надію на таке продовження вечора, яке він собі й запланував.

Вони швидко пройшли через увесь зал, причому Єва озирнулася навколо і, не помітивши Влада, трохи заспокоїлася — можливо, він потрапив у затор і трохи запізнюється. В такому разі вона встигне випровадити Джеймса до його появи.

Вони стояли в холі, де було мало людей, в темному куточку неподалік виходу.

 — Джеймсе, будь ласка, їдь зараз додому, — мовила Єва. — У мене ділова зустріч з моїм шефом, а він такий… консервативний чоловік, який не зрозуміє, коли я прийду із тобою. В мене можуть бути неприємності на службі через це.

— О, він мабуть якийсь старий буркотун, у мене теж був такий шеф, — закивав Джеймс. — Але, може,я спробую знайти з ним спільну мову?

 — Тобі буде нецікаво, до того ж, він зовсім не знає англійської, — на ходу викручувалася Єва. — Давай так, ти зараз поїдеш до готелю, чи де ти там зупинився…

 — А ти? — Джеймс дивився на неї підозріло.

 — А я під’їду потім, коли моя зустріч закінчиться.

 — Справді, ти не обдуриш мене?

 — Звичайно, тільки забирайся звідси, бо як тебе побачить мій шеф — я матиму проблеми!

 — Добре, тоді я напишу тобі, як мене знайти, — він дістав з кишені візитівку, нашкрябав на ній кілька слів і простягнув Єві. — Я тебе дуже, дуже чекатиму…

 — Гаразд, а тепер іди, бо я поспішаю, — вона підштовхнула його в напрямку гардеробу, переконалася, що Джеймс отримав своє пальто і попрямував до виходу, а тоді поспішила назад до залу.