11

— Підозріло якось, — сказала Єва, коли Тарас відчинив дверцята своєї автівки і вона сіла до салону. Зрештою, дівчина могла б і сама поїхати додому на таксі, чи на власній машині — якби знала наперед, що алкоголю їй не дадуть.

Але Тарас наполіг, що сам її відвезе. Ну нехай, він хлопець хороший, завжди її захищав, коли на інших нападав ґлузливий настрій ( а таке траплялося частенько).

— Що саме ти маєш на увазі? — поцікавився він.

— Чому мене так швидко спровадили додому? І тебе?

— Мене ніхто не спроваджував, я сам сказав, що буду недовго, бо потрібно дружину забрати, вона гостювала в батьків. А тебе… Все елементарно, Ватсон! Вони зібралися всією компанією податися до стриптиз-клубу. Але не хотіли тобі говорити. Бо ти, буцімто, будеш шокована.

— Три "ха-ха"! Щоб мене шокувати, треба добре постаратися, і однієї згадки про стриптизерок для цього буде замало…

— Я чула, як Влад казав Віталію, що ти дівчина ніжна і вразлива, і тебе треба берегти.

— Ти, мабуть, жартуєш! 

— Чиста правда!

Єва була здивована, але більше не мала часу на розпитування, бо вони зупинилися біля будинку, де жили Тарасові тесть із тещею, та підібрали його дружину. Це була зовсім молода дівчина з довгим темним волоссям та гострим носиком, чимось вона нагадала Єві хитреньку лисичку. Чорнявка сіла на переднє сидіння поруч із Тарасом, трохи розстебнула вільного покрою пальто, і Єва зрозуміла, що вона вагітна, причому вже скоро має народжувати.

Тепер зрозуміло, чому Тарас поспішав додому. По тому, як він дбайливо допомагав дружині зручно вмоститися в кріслі, як дістав термос із чаєм та налив їй у маленьку пластикову чашечку — було видно, що стосунки між молодим подружжям дуже теплі. 

Єва тихцем спостерігала за ними, і їй чомусь стало сумно. Ні, вона зовсім не мріяла про заміжжя, і тим більше про дітей.

Але їй страшенно захотілося, щоб у її житті був хтось, хто отак налив би їй теплого чаю і зігрівав би її долоні в своїх.

У неї було чимало захоплень і романів, та жоден чоловік не проявляв про неї особливої турботи. Навпаки, вони самі постійно чогось потребували і вимагали від неї, або — через неї — від її батька…

— Куди тебе підвезти? — спитав Тарас у Єви.

Вона назвала адресу, а коли машина зупинилася біля під'їзду, ще раз привітала своїх попутників з Новим роком та побажала всіляких гараздів.

— Давай я тебе проведу до квартири, — запропонував Тарас, але Єва категорично похитала головою:

— Не потрібно, я сама добіжу, у нас хороші сусіди, жодних сюрпризів не має бути.

— Тоді бувай! До зустрічі в новому році!

Вона ще трохи постояла, дивлячись на фари від'їжджаючого автомобіля,  який зник за рогом, а потім зітхнула і попрямувала в маленький магазинчик, що притулився поряд із її під'їздом, двері в двері, з вивіскою біля вікна "В гостях у казки".

***

"Дивна назва, як для районної "забігайлівки", — подумала Єва. Проте нею заволодів настрій, який вона сама визначила, як "придбати що-небудь, аби потім совість не мучила". 

Господиня магазину зустріла її насторожено. Єва особливо здивувалася, що дівчина в червоному форменому костюмі не запитує невдоволеним тоном: "Ви щось хотіли?".

Тільки дивиться і вичікує, поки клієнтка сама викладе, з чим прийшла.

— Дайте, будь ласка, пляшку вина, — попросила вона.

— Яке вам краще? Біле, червоне? Солодке, сухе, напівсухе? Чи, може, ігристе?

— Ні, мені просто червоне напівсолодке. На ваш вибір.

— Тоді я пораджу вам ось це. Дуже смачне, сама таке беру. І назва оригінальна  — "Чорна королева"...

***

Як тільки Єва переступила потріг квартири, вона відразу ж увімкнула світло скрізь, не залишивши жодного темного куточка. Потім взяла на руки Фунтика, що вибіг її зустрічати, плутаючись під ногами та розпушуючи пишний, як у лиса, хвіст.

— Зараз тебе погодую, бандите, — сказала, дістаючи з холодильника котячі консерви. 

Потім сиділа на стільці, дивлячись, як її улюбленець спритно поїдає корм.

Чомусь їй нічого не хотілося робити, хоча справ було чимало. На кухні стояв невимитий посуд, у кімнаті на кріслі — гора виправного одягу, який потрібно було скласти до шафи.

Треба було й підібрати гардероб на завтра, адже потрібно буде не осоромитися перед знаменитим артистом.

Та вона вирішила "забити" на те все, підійшла до шафи, дістала чистий кришталевий келих, хлюпнула в нього трішки вина. 

— Будьмо здорові, — цокнулась зі своїм відображенням у дзеркалі.

Вино й справді було смачним, у міру солодким, а пахло лісовими суницями.

Так, не поспішаючи, гортаючи стрічку тих самих ненависних світських новин, вона майже наполовину спустошила пляшку. 

А потім їй страшенно захотілося написати щось самій. Тільки не про "сексапільних ім'ярек, які вразили всіх пишним бюстом у прозорій блузці". Ні, це занадто просто і до огидного банально.

Та разом з тим її спиняло те, що доведеться писати на особистій сторінці, від свого імені, а вона до цього була не готова.

Єві було сумно, що напередодні Нового року вона почувається самотньою. Адже у неї було так багато друзів раніше, до від'їзду в Англію. Скільки вони начудили, скільки головного болю додали Євиному батькові! Він завжди дуже хвилювався за неї, намагався тримати під контролем усе — з ким донька товаришує, куди ходить… І що пише в соцмережах — теж…

Ні, їй найменше хотілося, щоб батько та мати прочитали те, що в неї на душі. Тому вона натиснула на кнопочку "Створити новий профіль", і на мить замислилася, як же його назвати. А потім погляд упав на пляшку, що стояла на столі, і вона задоволено посміхнулася:

— А що, чому б і ні, звучить непогано!

І рішуче надрукувала у графі "Назва сторінки": Чорна королева. Особистий блог…