6

-- Ну що, доню, як минув перший робочий день? — по телефону Ігор Олександрович був сама люб'язність.

— Чудово, — буркнула Єва.

Вона лежала на канапі, закинувши ноги на бильце, щоб вони трохи відпочили і перестали "гудіти". Цілісінький день дівчина провела на ногах, виконуючи доручення шефа, готуючи сто разів ту кляту каву, і варто було їй хоч на п'ять хвилин присісти — як тут же знаходився хтось із колег, якому вона терміново була потрібна.

Вона вже думала про те, щоб поскаржитися батькові, що її ображають і експлуатують, але Єва чудово знала Вірського і те, що той почне вимагати доказів і аргументів. А які можуть бути підтвердження булінгу, чи як там воно правильно називається? 

Ну, завантажили роботою — так це татусь тільки схвалить. Сказали, що жінці місце на кухні — а що тут такого? Змусили готувати каву — але це входило у рамки її посадових обов'язків…

Не було до чого придертися, тим більше, колеги переважно були доброзичливі, хоч часом  і кепкували  з неї. Втім, із кожним з них можна було спробувати знайти спільну мову, тоді вони сприймуть її як друга і перестануть випробовувати на міцність її нерви

 А от Владислав Юрієвич — то вже клініка! Той зошит, куди він змушував записувати її ним же вигадані безглузді правила… Чи, може, подати на нього в суд і зошит прикласти до справи, як доказ? Він явно неадекватний, хворий на голову псих, поведений на сексі…

— А як тобі твій начальник? — продовжував допитуватися батько.

— Він...досить цікава особистість, — Єва кашлянула, приховуючи розгубленість. 

— Я теж думаю, що він дуже гарний керівник. Такий відповідальний! Планую допомогти йому з кар'єрою: коли ти займеш його посаду, направлю його на підвищення.

— Я рада за нього, — пролунало не дуже щиро, але вже як є. 

— У вас незабаром буде корпоратив?

— Так, щось таке чула.

— То ти дивися, поводься пристойно, не так, як того разу, коли…

— Тату, вибач, у мене тут пиріжки горять!

— Ти що, печеш пиріжки? — здивувався Вірський, але донька вже перервала розмову.

Звісно, ніяких пиріжків вона й не думала готувати. На столику перед канапою стояла тільки що замовлена піцца та чашка гарячого шоколаду.

Якби тато побачив цю гастрономічну розпусту, то, певно, ще півгодини читав би їй лекцію про раціональне харчування, а вона зовсім не налаштована була так довго чекати.

Зрештою, на роботі пообідати так і не встигла, бо їй не було коли.

Проте тільки-но простягла руку, щоб узяти шматочок піцци, як телефон знову задзвонив.

Єва видала звук, схожий на сердите гарчання.

Підгесла телефон до очей і поглянула на екран.

"Джеймс" — було написано там.

Ще один із тих, хто ніяк не бажає дати їй спокій. Та що ж це таке!

Вона вирішила проігнорувати дзвінок, але телефон дзвонив і дзвонив, аж поки Єва не витримала і відповіла.

— Алло! Що ти ще хочеш від мене?

— І тобі привіт, моя люба! — пролунало в слухавці. — Я б тобі сказав, чого хочу, та боюся, що тоді не зможу зупинитися…

— Послухай, Джеймсе, я ж тобі уже сто разів повторила: між нами все скінчено! — Єва була добряче роздратована.

— А я тільки зібрався до вас в Україну… Мені тут треба знайти одну людину, от я й подумав, що зможу зупинитися в тебе. Я так скучив, моя солоденька!

— А я не скучила, — відповіла Єва. — І зупинятися в мене не варто, краще забронюй номер в готелі. А ще краще — взагалі не приїзди сюди.

— Ну чому ти така вперта? Все ще ображаєшся на мене? А я ж так люблю тебе, Еві, — м'який баритон Джеймса здавалося, огортав її з голови до ніг. Він умів так еротично дихати в слухавку, що у неї відразу прискорено закалатало серце. Але вона не мала наміру знову наступати на ті ж самі граблі.

Ні, хай собі Джеймс заливається солов'єм коло благовірної, а вона не бажає мати з ним нічого спільного. 

— Вибач, Джеймсе, та нам з тобою не по дорозі, — рішуче відповіла дівчина. — У мене вже є чоловік, якого я кохаю, і він, на відміну від тебе, неодружений і має дуже серйозні наміри…

Джеймс ображено засопів, здавалося, така новина приголомшила його.

— Хто він? — суворо спитав відставлений залицяльник. — Я приїду і перерахую йому всі зуби!!

— Яка тобі різниця! І навіть не думай приїздити, я не бажаю тебе бачити! 

Вона швидко натисла на "відбій" і вілсьорбнула ковток шоколаду. Він уже не був гарячим, скоріше, ледь теплим, і страшенно приторним. 

Нагадував їй усе її життя — таке ж недоречне і ніби відкладене до кращих часів, які так і не настали, і невідомо, чи настануть взагалі.

Ну й що з того, що в її батька є багато грошей, їй самій вони не принесли жодного щастя. Навпаки, аби в них була бідна родина, то багато проблем не з'явилося б узагалі. І жилося б легше однозначно.

Одним рвучким рухом вона встала з канапи і босоніж пройшлася кімнатою. 

Підійшла до шафи з книгами, розсунула купку словників і витягла звідти невелику пляшку коньяку. Хлюпнула щедрою рукою в келих, який дивився на неї з журнального столика.

Зробила ковток, другий…

Тепло приємною хвилею розлилася по всьому тілу.

Піддавшись раптовому пориву, Єва схопила телефон, натисла на кнопку "останні виклики" і відшукала номер Джеймса.

"Відправити в чорний список" — вибрала  і відчула, як у душі немов щось обірвалося.

Ні, тато був не правий, коли дорікав їй, що вона легковажна і міняє хлопців, немов рукавички. Можливо, до останньої миті все виглядало саме так.

Але вона розуміла, що її почуття до Джеймса були чимось більшим, аніж простою інтрижкою.

І саме тому вирішила, що не бажає мати з ним нічого спільного…

Одним махом перехилила келих, і їй стало легше, немов усі печалі вмить відступили на задній план.

— Треба ще голову вимити, — сказала сама до себе, дивлячись у дзеркало. — Дідько забрав би ту роботу! Вставати о шостій і радісно цілий день бігати з тацею напоїв в одній руці і пачкою паперів  в іншій — що може бути життєрадіснішим і оптимістичнішим?