Вирок

— Пані Джи. Тарен. — почав Гріз. — Встаньте. Трибунал виправдав старшого сержанта з позивним Куниця, але ви підсудна і в цивільному суді, ваш вирок у мене теж є. Вам дається останнє слово.

Вона розгублено дивилася, сподіваючись, що придумає хоч щось, що може вплинути на суддів, але видавила з себе тільки боязке:

— Служу короні.

— Ваша Величносте Юно, вам надається останнє слово.

— Вибач мені. — крізь сльози прошепотіла жінка.

— Ваша Високосте Тагідо, ваше останнє слово.

— Я хотів би спокутувати вину кров'ю. Якщо тендітна і мила Тарен пішла на війну в рядах, то і я можу. Б'юся я непогано, стратег я теж нічого. — він натужно посміхнувся і сів на місце. — Дякую.

— Отже, вирок: Пані Джи. Тарен — виправдана повністю, але отримує заборону на листування з Його Високістю Тагідо.

Вона радісно посміхнулася і обмінялася з спільником поглядами, обидва вони усвідомили, що йому теж не винесуть смертний вирок, адже нема чого забороняти листування з мерцем.

— Її Величність Юна, винна, позбавляється титулу, звання та чину. Засуджена до страти, на гільйотині.

Вона заридала вголос, але ніхто не звернув на це уваги, навіть служник не подав чергову хустку.

— Його Високість Тагідо, винний. Засуджений до довічного ув'язнення з дозволом прохання помилування кожні десять років. Із забороною на ведення листування навіть з бібліотекою. — він зиркнув на ельфа спідлоба і поправив піджак. — Зважаючи на ваше останнє слово, можу запропонувати вам звання рядового, якщо ви знайдете офіцера, який погодиться взяти вас у свій взвод.

Тагідо захоплено озирнувся на Тарен і двоє підсудних посміхнулися один одному. Він тільки й встиг прошепотіти "Десять років". Дівчина кивнула, читаючи по губах. Принца та колишню королеву закували у наручники і знову супроводили в камеру.

П'ятеро вийшли із зали мовчки, Ревільс закурив і звичним жестом запропонував цигарку Тарен. Вона умиротворено прийняла його пропозицію.

— Значить, мене зарахували в твій полк...

— Я хотів прикріпити вас до штабу в столиці, але Мерелед заявила, що, якщо я не хочу бачити вас на передовій, у вас повинна залишитися можливість, хоча б перетинати прикордонні пункти в зоні бойових дій. — пояснив Ревільс. — Я можу надавати такі дозволи.

— І у нас вони є! — здивувалася Тарен.

— Ні. — махнув головою той і простяг дівчині перстень з каменем граната.

Вона забрала перстень і тільки вдихнула, щоб поставити запитання, як Ревільс вже застрибнув на осідланого коня і поспішив геть.

— І що з ним?

Троє знизали плечима ніби самі нічого не розуміють, а Дол дістав з кишені ельфійський перстень і потяг подрузі.

— Буде краще, якщо він залишиться при тобі, тепер на мою волю, а не на прохання брата.

— Але ж це броня.

— Я залишаюся в тилу, не варто хвилюватися?

Вона хотіла відмовитись, але так і не наважилася, страх все ще жив глибоко в серці.

Пишіть коментарі, ставте зірочки. Ваша активність надихає письменника.

Що більше зворотного зв'язку, то швидше третя частина.

Люблю вас, щиро.