Частина 7

— Мене судив трибунал. І хоча його рішення сама Тарен вважає жахливим, я знаю, що справедливішого вироку бути просто не могло. Трибунал не оцінює злочин, трибунал оцінює гідність солдата і виносить вирок, відповідаючи на питання: чи спаплюжив він свою честь чим вчинком. І якщо хтось сумнівається в чесності цієї жінки, я з радістю займу своє місце у суддівському кріслі. 

Тарен, невпевнено, забрала мундир з трибуни і озирнулася на правителів. А потім накинула його на плечі.

— Я невинна і мені начхати який суд буде розглядати цю справу. Я готова почути виправдувальний вирок від будь-якого судді.

— Що ж, — Респонд ледь помітно посміхнувся, — це гідно. Дозвольте я поставлю питання: чому, насправді, ти листувалася з Тагідо? Ти ж розуміла, що просто так не шифрують листи.

— Я щиро хочу закінчити війну. Ми обговорювали саме це. Реформи, які потрібні для того, щоб перешкодити смертям наших співвітчизників.

— Ти писала, що вбивство — це не ваш метод. Чому зараз тебе судить трибунал? 

— Той, хто між війною та ганьбою обирає ганьбу, отримує у підсумку і ганьбу, і війну. — зітхнула дівчина. — Зараз ніхто не підпише з нами мир і ми могли тільки здатися, або протистояти. Мій командир, поручиться за мої слова, я маю погану звичку приймати бій навіть знаючи, що програю.

— Ревільсе, ти ручаєшся?

— Хіба я маю ручатися! — посміхнувся чоловік. — Вона здобула дві медалі, щоразу приймаючи бій, у якому не мала виграти.

Король також посміхнувся:

— Ти зречешся всього, що писала Його Високості Тагідо?

— Ніколи.

— Ти закопуєш себе.

— Я під присягою. — нагадала дівчина. — І крім того, що я не зречуся наших ідей, я наберуся нахабства порадити правителям приділити нашим листам більше уваги і, можливо, взяти дещо на озброєння.

— З таким гонором тобі не місце на передовій.

— Завдяки моєму гонору я й опинилася на передовій.

Респонд засміявся цій фразі і похитав головою, озираючись на сина.

— Тарен, чому жінка віддає перевагу формі, перед бальною сукнею?

— А чому чоловік віддає перевагу формі, перед мереживними манжетами?

— Війна.

— Війна. — повторила Тарен. — І коли я буду потрібніша на балу у палаці, я буду там, поки я потрібна фронту, я не піду.

— Тарен, ти під присягою.

— Клянусь. — додала та.

Респонд ледве дотягнувся до молотка, який лежав перед Грізом і вдарив по трибуні:

— Суд виправдовує Куницю!

Гріз змінився в обличчі і буквально хотів кинутися на Респонда з кулаками.

— Вибач, але трибунал я веду. — кивнув король, повертаючи молоток.

— Пані Тарен, ви можете зайняти місце у залі. — продовжував суддя. — Я викликаю Його Високість Тагідо.

Тарен обмінялася з ним поглядами востаннє, наче прощалася, але принц усміхнувся у відповідь.

— Що вас знову потішило! — смикнув Гріз.

— Мого союзника врятував той, хто мене вважає за ворога. Іронічно.

— Чому він вважає вас ворогом?

— Боротьба за престол. — відповів принц. — Ми, хоч і були близькими друзями, зовсім нічим не схожі один на одного і, очевидно, наше правління було б змаганням сили та розуму. Я точно програв би дуель, але і у шахах він виграв, вперше.

— Як же мене втомили ваші алегорії? — зітхнув суддя і прочитав із чергового аркуша. — Чому, на вашу думку, ви опинилися під конвоєм?

— Я нічого не знав про форму і присягу, тому просто кинувся до її покоїв, щоб розсипатися у вибаченнях. Я чекав півгодини, після чого побачив як у кімнату увійшла Тамріел, я увійшов слідом, поцікавитися, де я можу знайти Тарен і побачив свої листи в її руках. Я не знаю чим керувався, мабуть просто страхом, я взяв дівчину на мушку і змусив її у всьому зізнатися. Під страхом смерті придворна привела мене до друзів, які оголили зброю раніше, ніж я схаменувся. Коли я розкаявся було вже надто пізно. Після закінчення битви мене супроводили до кабінету короля, де відразу розкрили план королеви.

— Чому в палаці ви були озброєні?

— Тарен просила. Вона боялася, що прорвуть оборону і буквально благала мене, щоб заряджений пістоль я тримав при собі. Вбивство, звісно, не наш метод. Але я вирішив, що я зможу хоча б застрелитися, якщо мене спробують взяти в полон.

— Хочете здаватися героєм?

— Хочу перестати здаватися негідником.

— Пані Тарен, питання до Вас: Ви турбувалися тільки про життя Його Високості Тагідо?

— Так. — впевнено кивнула дівчина. — Інші мої друзі завжди готові до бійки і не дали б узяти себе в полон.

Тагідо добродушно засміявся:

— Тільки зараз зрозумів твої слова. Пам'ятаєш, ти писала, що я владний, але беззахисний? Я тоді намагався сперечатися, але зараз зрозумів, що я справді постійно опиняюсь у полоні. І, якщо б прорвали оборону, мене б точно схопили першої ж миті. Що казати про ворога, коли я опиняюся у полоні кожної жінки. — він озирнувся на Юну. — Будь вона просто трохи сильніша, — а потім перевів погляд на Тарен, — або трохи світліша. Високий суд, я хочу зробити заяву.

— Прошу. — кивнув Гріз.

— Ваша Високосте Дол, будьте поручителем моїх слів, це я порадив Вам віддати наш фамільний перстень Тарен. Я сподівався, що Юна не перетворить плану в дію, але вирішив перестрахуватися. І про експерименти Тамріел я теж знав, я допомагав їй із винаходом цієї вакцини, шкода вона відмовилася з'явитися і не може підтвердити моїх слів.

— Ваша Високосте, Ви ручаєтеся за ці слова?

— Ручаюся. — озвався принц. — Кожне слово — чиста правда.

— Ти все знав! — розгубилася Тарен.

— Я не знав! — прошепотів той. — Але Ревільс мучився жагою крові і Тагідо знайшов єдиний спосіб допомогти, саме він попросив віддати перстень і я віддав, от і все.

І хоча судді були збентежені, намагаючись усвідомити мотиви Тагідо, засідання тривало.

— Отже, підсумовуючи вашу промову виходить, що з Пані Тарен ви просто листувалися і підтримували дружні стосунки, але Її Величність Юна запропонувала позбутися її і ви, боячись гніву її чоловіка, підкорилися, але переграли все так, щоб захистити поміщицю, вірно?