Частина 6

Гріз продовжував:

— Ви віддали всі листи, які надсилав Його Високість?

— Ні, одне залишилося при мені, воно в маєтку, боюся, судове засідання затягнеться, якщо мені доведеться за ним їхати. А як ви це зрозуміли?

— Ось що ви писали у відповідь на запитання, яке ніде не було задане: "Мій найсвітліший принц, благаю не турбуйте мене такими питаннями, я не сумніваюся у вашій силі, але у мене є стільки ж сильні покровителі і порушувати їх спокій — дуель. А вбивство, я не втомлюся повторювати, не наш метод ". Про що було питання, у відповідь на яке ви опустилися майже до погроз?

Тагідо вилаявся, ненавидячи себе за те, що пронумерував цей лист і приклав до інших. Тарен виявилася в рази розумнішою, сховавши листа в маєтку.

— Це була пропозиція…

— Нагадую ви під присягою.

— Дякую. — зітхнула дівчина. — Це була пропозиція особистого характеру. Не бачу потреби повідомляти суд про це.

— Питання не знімається.

— Я скажу! — підскочив Тагідо. — З вашого дозволу.

— Нагадую…

— Я під присягою. — перебив принц. — У тому листі я розсипався в компліментах і запитав, що маю зробити, щоб вона погодилася розділити зі мною владу, мої промови знову були неправильно тлумаченні. Тарен намагалася вберегти мене від гніву своїх друзів, не розуміючи моїх слів. Якщо вам потрібні докази, зачитайте мою відповідь, шостий рядок.

Гріз втомився від фривольності в залі суду і вже не виправляв його, проте відповідь зачитав:

— "Я зовсім не хотів налякати Вас, Тарен. Ви єдиний співрозмовник, якому я міг би писати так просто про такі складні речі. І повірте, для мене назавжди Ви будете лише співрозмовником. " — суддя якийсь час мовчав, спостерігаючи як Тарен змінюється в обличчі, але вгадати емоції йому не вдавалося. — Пані Тарен, ви можете сісти. Я викликаю Його Високість Тагідо.

Коли погляди двох, що мінялися місцями, перетнулися, Тарен тільки встигла прошепотіти:

— Під присягою...

Чоловік зайняв місце за трибуною:

— Мене вразила думка про честь, іноді можна втратити обличчя, якщо від цього залежить честь жінки.

— Чому ви вирішили сказати саме це?

— Не знаю, просто я тільки зараз усвідомлюю, що моя зайва послужливість, неправильно трактується всіма жінками. І навіть, мила придворна Тамріел, кинулася мені на груди, після того, як я, тримаючи її на мушці, використовував бідне дитя як живий щит.

— Чи не хочете ви сказати, що слова в записці, переданій слугою Її Величності, були витлумачені невірно?

— Я не сказав би що невірно в корені, я справді освідчувався в любові. Але в любові платонічній, я писав про те, що вона королева, дружина воєначальника і страх перед ним буквально ставить мене на коліна і перед його дружиною. — трагічно піднімаючи обличчя до стелі він замружився. — Вона правда заявилася в мої покої і ми, правда, пили червоне вино і обговорювали як зробити нашу країну краще. Вона залишила мене під ранок, чоловіки вже напилися і програли свої статки в карти. Я, як відомо, не вмію рахувати карти, а шахову партію запропонувати було нікому. Тому й моєї відсутності ніхто не помітив.

— Як ви просто розповідаєте. — зітхнув Гріз. — І королева вам просто співрозмовник, і Пані Тарен. Виходить ви славний хлопець, який шукав із ким би обговорити політику та не соромився у компліментах. Як ви опинилися на лаві підсудних?

— У страху, що звичайна розмова про революцію приведе мене на цю лаву раніше, я зрадив свого співрозмовника. На щастя, всього одного і, в істериці, від невдалого ходу, замість падіння у ноги та ридання, я зібрався вирішити питання силою. І цього також не зміг. Я побачив Тарен у формі, вона, будь-що, навіть коли її друзі могли загинути від моєї руки, кинулася в бій, зраджуючи наші ідеали. Тоді я розгубився востаннє, я побачив війну і те, як гинуть люди.

— Про які ідеали ви кажете?

— Ви вже основний ідеал зачитали: вбивство — не наш метод. Ми в кожному листі писали це перед прощанням, нагадуючи один одному про те, чому війну треба закінчити. А вона кинулася в бій, ніби це не вбивство, ніби вони не живі.

Від його трохи зляканого, трагічного голосу у Тарен мимоволі затремтіла нижня губа і ось-ось покотилася б сльоза. Вона тільки встигла пристукнути кільцями та ілюзія приховала сльози за суворою маскою спокою.

— Який із ваших вчинків ви називаєте невдалим ходом?

— Коли пішак спробував з'їсти ферзя.

— Навіщо ці шахові алегорії?

— Не можу вимовити вголос. — він заплющив очі. — Під час облоги королі та принци займалися виключно стратегією оборони, мене не запрошували до обговорення, як і жінок. Дні я проводив розважаючи королеву, ночі з Тарен. Тоді королева і висловила думку, що непокірній селянці, як вона її називає, не місце при темному дворі. Я намагався розважити її, розповідаючи про те, що кожна свавільна істота впокорюється під міцною рукою темного правителя. Але вона запропонувала інший варіант.

— Вона запропонувала що?

— Підкорити волю.

— І ви погодилися?

— Спершу ні. — чоловік знову закусив губу. — Я вигадував інші способи, але вона була непохитною. У результаті, коли ми розлучалися, це звучало скоріше як наказ, ніж ідея. Гірше стало ввечері, коли ми з Тарен знову зустрілися за келихом вина.

— Що ви обговорювали?

Той знову здригнувся, думаючи яку частину правди розповісти, але все виглядало однаково погано.

— Суху теорію. Я не хочу, щоб суд сприйняв черговий діалог як побудову планів. Ми просто обговорювали теорію, як можна зробити революцію та як цьому можна завадити.

— Яка… кхм … теорія виявилася найвдалішою для революціонерів.

— Ненасильницька революція. Без участі народу на пряму, через вищих чинів. Гарний політик міг би провести реформи, які зробили б життя простих людей краще, тоді вони не підіймуться на бунт. Так вийшло, що варіанти із сотнями смертей ми відкинули відразу. Людей на площі дуже просто придушити, залякати та розігнати по робочих місцях, але це коштувало б сотень життів мирних, які постраждали б під час таких повстань. Якщо ж ініціатива зійде зверху, перевернути систему правління не складно. Саме до цього варіанту ми не змогли вигадати противагу.